Тричі проводили реампутацію кінцівки через важку вогнепальну інфекцію. Після ворожої атаки дронів по позиціях Михайло втратив ногу. 11 годин він провів в очікуванні евакуації, не втрачаючи жодної миті свідомості. Наразі чоловік проходить реабілітацію та готується до отримання першого протеза.
Кожен крок для 36-річного Михайла — результат щоденних вправ після тяжкого поранення, отриманого на фронті. Реабілітологи працюють над тим, аби з часом ветеран зміг упевнено пересуватись без милиць.
У мирному житті чоловік понад 10 років працював барменом. Згодом він обрав інший шлях, надихнувшись роботою своєї дружини, і почав разом із нею дресирувати собак. Восени 2025 року Михайло вступив до підрозділу морської піхоти. Обіймав посади розвідника та старшого снайпера.
«В мої обов’язки входило: заводити та виводити хлопців з позицій, забирати поранених. Ми як розвідка займалися цим. Це дуже складно, тому що зараз така фаза війни йде, коли, на жаль, техніка не може заїхати на позиції. Це більше виконується живою силою», — розповідає ветеран війни Михайло, який нині проходить реабілітацію.
Воїн служив на Покровському напрямку. На початку цього року під час евакуації поранених з позиції група опинилась під атакою.
«Тільки висадилися, допомагали хлопцям, і нас вдарив FPV-дрон», — пригадує Михайло.
«Я пам’ятаю все, як я повернув голову, побачив цей FPV-дрон. Крикнув: “Повітря!”. Хлопці відійшли у посадку. Я з товаришем собою закрили трьох хлопців. Пам’ятаю, як відірвало ногу. Я весь час був у свідомості», — розповідає ветеран.
Протягом 11 годин пораненого Михайла та побратимів не могли евакуювати через інтенсивні бої. Згодом їх доставили до стабілізаційного пункту.
«Мені зробили першу ампутацію, потім другу. Через вогнепальний вибух була дуже велика інфекція та ще одна реампутація. Потім мене направили до Львова, де лікували цю інфекцію і ще раз реампутували», — зазначає Михайло.
Після трьох операцій на нозі у Михайла почався етап відновлення. Уже протягом двох тижнів чоловік щодня працює з фізіотерапевткою.
«Силові вправи допомогли зменшити фантомний біль. На початку було 7–8 з 10, а на даний момент Михайло вже оцінює як 5 з 10. Я вважаю, це дуже гарний результат», — пояснює фізична терапевтка реабілітаційного центру Орина.
«Тут дійсно тобі не дають спуску — потрібно завжди тренуватися. Немає такого, що ти лежиш цілий день на ліжку і нічого не робиш. Ти тренуєшся, тренуєшся, тренуєшся», — розповідає Михайло.
Велику роль у відновленні Михайла відіграє його дружина Ганна. Щодня жінка навідує чоловіка разом із бельгійською вівчаркою.
«Хочу з ним повернутися до цирку. Зараз ми займаємось, пригадуємо як працювали та тренували собак — це його дуже підтримує. Хочемо повернутися до звичайного життя», — каже дружина ветерана війни Ганна.
Попри складний шлях відновлення, захисник не втрачає оптимізму і налаштований рухатися далі. Наступного тижня на чоловіка вже чекає протезування.
Читайте також: Емоційна підтримка та соціальна адаптація. У Дніпрі для ветеранів та їхніх родин стартував показ вистав