З 2022 року доброволець брав участь у боях на Харківщині, у Соледарі та Бахмуті. Згодом став оператором безпілотних систем. У березні 2023 року під час мінометного обстрілу Богдан дістав тяжке поранення. Після численних операцій і року реабілітації ветеран навчився жити по-новому. Сьогодні він працює інструктором першого контакту Групи активної реабілітації у Дніпрі та допомагає людям зі спинальними травмами адаптуватися до життя. Власним прикладом чоловік показує, що після поранення можна залишатися самостійним та активним.
Сьогодні Богдан Бабченко самостійно сідає за кермо й вирушає у справах. Втім, кілька років тому, після тяжкого поранення, він і уявити не міг, що колись знову зможе водити автомобіль.
«Після поранення таке неймовірне враження. Навіть люди, які були поряд, тоді були трішки здивовані, бо два з половиною, навіть трішки більше років взагалі за кермом не сидів, а тут сів, і майже непогане було водіння. Але все одно потрібно було день витратити, щоб відчути габарити автомобіля», — розповідає ветеран та інструктор першого контакту Богдан Бабченко.
Автомобіль знову став частиною його повсякденного життя — ще одним кроком до самостійності. Водночас чоловік не лише сам адаптується після поранення, а й допомагає пройти цей шлях іншим.
До повномасштабного вторгнення Богдан працював пекарем. З початком великої війни його життя, як і мільйонів українців, поділилося на «до» та «після». Чоловік не зміг залишатися осторонь і вже в червні 2022 року залишив улюблену справу, щоб стати на захист країни.
«Ну як і у всіх, на 22-й рік всі хотіли захистити своїх близьких, сім’ю, від цієї пропаганди того, що тоді було путінською владою, таке нелюдське ставлення до нашого українського народу», — каже Богдан Бабченко.
Оборонець брав участь у боях на Харківщині, у Соледарі та Бахмуті. Згодом опанував роботу оператора безпілотних систем. У березні 2023 року під час мінометного обстрілу Богдан дістав тяжке поранення. Снаряд розірвався неподалік, а уламок пошкодив спинний мозок. Тоді чоловік ще не усвідомлював, наскільки серйозними будуть наслідки.
«Це був дуже щільний мінометний обстріл по лінії зіткнення після обміну полонених. 120-та міна трохи поряд впала і зачепила мене. Евакуація була не зовсім швидка, довелося деякий час бути на самоті, потім суміжний підрозділ підібрав мене та надав допомогу, бо уламок пошкодив спинний мозок. Я не відчував й не розумів, що саме зі мною, просто бачив, що я не можу пересуватися. Думав, що це щось неврологічне, контузія такого плану, пройти курс крапельниць і все нормально буде. Але як виявилось з часом, трішки інша історія», — згадує Богдан.
На чоловіка чекали тривале лікування, численні операції та рік реабілітації за кордоном. Усе це було необхідно, аби знову навчитися володіти власним тілом.
«Так як у мене була поранена черевна частина, грудна клітка, то в першу чергу операції були з черевною частиною, щоб стабілізувати. Десь 5–6 операцій там було. Через деякий час провели операцію на спині, дістали всі уламки, бо вже на той момент говорили, що краще реабілітацію проводити, коли ніяких металевих предметів немає», — ділиться чоловік.
Власний досвід поступово привів Богдана до допомоги іншим ветеранам зі спинальними травмами. Так він став інструктором першого контакту Групи активної реабілітації у Дніпрі. Тепер чоловік відвідує пацієнтів у лікарнях, показує, як пересідати в крісло колісне, долати перешкоди та повертати собі самостійність у повсякденному житті.
«По-перше, це свого роду досвід, виклик. Я завжди допомагав друзям, допомагав у якихось питаннях. А тут я це виконую більш масштабно, тому що, як не крути, коли фахівець говорить, що потрібно щось зробити, ми, пацієнти, у цей момент не розуміємо, навіщо нам це робити. А тут ми таким місточком між фахівцем і пацієнтом показуємо, що я ж зміг цими банальними вправами чогось досягти, і ти теж можеш цього досягти: бути самостійним, більш-менш самостійно пересуватися. А головне — бути активною частиною цього суспільства», — говорить ветеран.
Богдан Бабченко та фахівці Групи активної реабілітації переконані: травма спинного мозку не означає кінець активного життя. Організація допомагає людям опановувати нові навички, ставати незалежними та повертатися до звичних справ. А інструктори, які самі пройшли цей шлях, на власному прикладі доводять: після поранення можна будувати плани, працювати та залишатися активними.
Читайте також: Міські легенди, підземелля та творчість: безкоштовні заняття для дітей у галереї «Артсвіт»