Сухі борщі, вареники і млинці для військових. У Верхньодніпровську місцеві мешканці об’єдналися, щоб передавати на фронт домашню їжу. А ще шиють балаклави, плетуть сітки та закуповують квадрокоптери.
Спочатку в приміщення коледжу у Верхньодніпровську люди приходили плести сітки і кікімори.
З квітня вирішили виготовляти продукти з тривалим терміном зберігання.
Наталія, координаторка волонтерів Верхньодніпровська: «Борщі, приготовані без жодної краплі води, за допомогою скороварок. Потім вони вакуумуються і розводяться тільки стаканом кип’ятку. Потім це вареники, вже готові до вжитку; млинці з різними начинками. Також ми робимо салати з буряку, розфасовуємо консервацію, готуємо лимонно-імбирні суміші та енергетичні цукерки».
До волонтерства залучені декілька сотень мешканців міста. Тричі на тиждень приходять готувати близько 30 людей. Серед них і переселенці, і студенти.
Ігор Кудашко, волонтер: «Я займаюсь розкаткою тіста та допомагаю в упаковці деяких посилок. Та організовую деякі моменти на сітках».
Ірина Шаля, переселенка з Краматорська: «Дуже хочеться допомогти нашим хлопчикам, щоб їм там було трошечки… як домашні страви. Дуже хочеться їм допомогти. Приходимо і працюємо. Робимо все, все, що потрібно».
За три тижні приготували понад півтори тисячі порцій борщу, 8 тисяч вареників, 4,5 тисячі млинців, 51 кілограм цукерок.
Ірина, мати військових: «Хлопці попросили пиріжки. Нам волонтери дали, крім пиріжків, ще багато чого».
З інгредієнтами допомагають місцеві та фермери. Звідси продукти відправляються по всім гарячим точкам. Дніпровські волонтери також приїжджають до Верхньодніпровська за борщами та варениками для своїх підопічних.
Соломія, волонтерка: «Я очікую, щоб наші військові виграли чи перемога настала, і щоб вони повернулися додому живі».
Вероніка не лише готує їжу, а ще й разом з бабусею в’яже шкарпетки та шиє балаклави для військових.
Вероніка Тарасенко, волонтерка: «Із флісу. Вони виходять дуже теплі, елегантні, гарні, еластичні. В них дуже тепло».
П’ятирічна Оленка приходить допомагати з матусею. Дитина розважає волонтерів читанням віршів. Один з них написав її дядько, військовослужбовець Сергій Свистун.
Оленка, юна волонтерка: «З мечем в Україну прийшли ви дарма. На що сподівались, хрібці безталанні? Навколишки з хлібом зустрінемо вас? Сміється той, хто сміється останнім. ЗСУ це підтвердить без зайвих прикрас».
Зупинятися волонтери не збираються. Робочих рук і охочих допомагати не меншає. Втім, є проблеми з оплатою рахунків за електроенергію та бракує коштів на закупівлю вакуумних пакетів.
