Мій Маріуполь та світ довкола. Військовослужбовець Мирослав Кобилянський 7 років прожив у Маріуполі. Мав хобі — аерофотографування. Переїхавши до Дніпра, вирішив видати фотокнигу про те, яким було місто до того, як його знищили рашисти. ДніпроTV продовжує цикл сюжетів про українців, які через російську агресію втратили житло і роботу, але знайшли себе у нашому місті. Історія сімнадцята: «Маріуполь у спогадах».
Мирослав Кобилянський родом з Коломиї. 7 років він служив у Маріуполі. Дружина 3 роки тому подарувала чоловіку дрон, з цього і почалося захоплення аерофотографією.
Мирослав Кобилянський, автор фотокниги, військовослужбовець: «Бачу якийсь класний захід сонця, світанок чи якийсь ракурс, який мене влаштовує, кольори, світло. Я підіймаю дрон і одразу фотографую».
Після знищення Маріуполя рашистами, Мирослав вирішив видати фотокнигу. Видання складається з 212 сторінок, у ньому фотографії з авторським описом. Тексти перекладені англійською, німецькою та іспанською мовами.
Мирослав Кобилянський, автор фотокниги, військовослужбовець: «Тут був будинок. Він, по-моєму, 1902 року будівництва. Він пережив Першу світову, Другу світову, але не пережив російсько-українську війну».
Дружина Мирослава двічі переселенка. Свого часу переїхала до Маріуполя з Донецька.
Маріанна Біленко, дружина військовослужбовця: «Було боляче з перших днів, було дуже неприємно. Мене змусили переїхати з одного міста. Коли вже влаштувалися. Нині позбавили й цього».
Половину книжок Мирослав подарував друзям та товаришам по службі. Віддав примірники до музеїв, бібліотек, фондів.
Мирослав Кобилянський, автор фотокниги, військовослужбовець: «Дарую я тим, кого знаю особисто — це воїни, які були в полоні; це гарнізон «Маріуполь»; це Азовсталь; завод Ілліча; воїни, які мають відношення до оборони Маріуполя».
Іншу частину купують маріупольці, розкидані по всьому світу.
