На крок ближче до Європи. Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію. ЇЇ підписання зайняло аж 11 років. Два тижні тому, 21-го червня, Президент України підписав відповідний закон. Але чому так довго тягли з європейською нормою і що це дасть українкам?
Айміна каже, ніколи б не подумала, що звичайна поїздка на роботу перетвориться на сексуальні домагання. Коли до неї в автобусі підсів чоловік і почав чіплятися, дівчина неабияк злякалась…
Айміна Арнаут, жителька Дніпра: «Він собі сидів-сидів, ми почали їхати, і тоді він мене ось так штовхає ліктем. Він тоді вже боляче мені зробив, придавив лікоть, і я думаю, що це таке. Повертаюся, а він дістав своє господарство. Я зараз можу про це вільно розповідати. Тоді мені взагалі не хотілося про це згадувати, якісь такі неприємні були відчуття. Я сіла просто, їду додому, і тут якийсь чоловік зі своїм цим до мене чіпляється».
Ніка Лобанська, кореспондентка: “Але тепер за домагання до жінки чи чоловіка можуть навіть ув’язнити. Бо ж конвенція встановлює кримінальну відповідальність за психологічне, фізичне, сексуальне насильство, примусовий шлюб, аборт чи стерилізацію. А ще під забороною геть нове для нас – сталкерінг онлайн або в реалі.
Юристи кажуть, ще до ратифікації у 2017 році Україна вже почала вводити в закон деякі положення конвенції. Зокрема, за домашнє насильство кривднику може загрожувати до 240 годин громадських робіт, 6 місяців арешту чи два роки за гратами. Хоча й додають: сама по собі конвенція – не закон. Скоріше, поштовх до викорінення абьюзу.
Роман Бочкарь, юрист: «Ця конвенція спрямована на посилення захисту таких постраждалих. Вона каже, що держава повинна забезпечити у себе наявність органів, які будуть це контролювати. В даному випадку я вважаю, що Україна має всі засоби і органи для виконання цієї конвенції, для захисту прав жінок. В першу чергу це правоохоронні та судові. Так, треба, може, буде навести різкість на психологічній допомозі таким людям».
Жертви насилля у 70% випадках не звертаються по допомогу через страх засудження суспільством і можливий шеймінг. І якщо раніше жінкам не було куди йти від кривдника, тепер саме держава має створити притулки, де б жертви могли жити постійно, навіть з дітьми. Такий є у Дніпрі. Тут панянки можуть перебувати цілодобово три місяці. Існують у місті дві кризові кімнати. Також працює мобільна бригада соціально-психологічної підтримки, яка вирушає додому до жертв насильства за викликом.
Еліна Карепова, психологиня: «Коли ми всі знаємо куди звернутися, коли ми всі знаємо про цю проблему, і це не є щось таке соромне, тому що це — найважливіше. Жінці буде соромно так чи інакше за свій стан. Саме на цьому етапі, коли вже емоційний накал пройшов і хочеться повернутися – тут потрібен психолог, який нагадає від чого вона пішла і чого вона хоче. І що з цим можна зробити. І по-друге, це повинна бути якась така інфраструктура».
Стамбульську конвенцію правозахисники називають «золотим стандартом прав жінок». Її Комітет Міністрів Ради Європи прийняв ще у квітні 2011-го. І ратифікували 39 країн. Однією із перших – Туреччина, утім торік вона скасувала свій підпис, вважаючи, начебто конвенція сприяє «нормалізації гомосексуальності». Україна ж до підписання конвенції йшла довгих 11 років.
Володимир Зеленський, Президент України: «Не відкладаючи підписав закон Стамбульської конвенції. Захист всіх людей від насильства і дискримінації – це наш принцип”.
А от релігійники, ультраправі та консерватори вважають, що конвенція взагалі стирає поняття гендеру. Такої ж думки деякі депутати України.
Юлія Тимошенко, депутат Верховної Ради України: «Пропонують ділити тепер людство на кілька гендерів, які можуть зовсім не відповідати біологічній статі людини — чоловік або жінка. Тепер наші діти під час виховання будуть з’ясовувати, вони хлопчик чи дівчинка».
Утім, з’ясовувати стать таки не доведеться. Бо ж у тексті конвенції передбачається лише захист людини від будь-якого насильства, незалежно від статевих ознак чи орієнтації.
