Лікарні Дніпра продовжують працювати у спецрежимі. У місто чи не щоденно везуть поранених. Медики вже навіть перестали фіксувати, з якого напрямку найбільше. Найчастіші травми, з якими прибувають поранені — мінно-вибухові.
Ледь тримаючи телефон, боєць із позивним «Ткач» демонструє відео свого освідчення. Три дні тому, каже, підірвався на міні, однак тішиться, що до цього у невеличкій відпустці встиг зробити пропозицію коханій і подарувати більше сотні троянд.
Позивний «Ткач», військовослужбовець: «Я зустрічаюсь уже 5 років. Рік тому зробив пропозицію. І в отпуск хотів їхать, свадьбу зіграть, але не вийшло».
В армії 21-річний боєць вже більше 2-х років. Побував у багатьох гарячих точках. Під Запоріжжям натрапив на міну, коли на чолі невеличкого загону діставали поранених побратимів.
Позивний «Ткач», військовослужбовець: «Начальство сказало повертатися, забирати перших двох. Розвертаюсь і наступаю на міну, і все. Потім десь 15 кілометрів пробіг, згодом упав, наклав турнікет. Але мені пощастило, що за мною прийшла група евакуації».
У бійця мінно-вибухове поранення, говорять у лікарні. Зараз для кращого результату на кінцівку йому встановлено апарат фіксації.
Юрій, травматолог: «У нього ампутована частина стопи. Основні опорні функції стопи залишилися. Він вже прооперований. Йому потрібен лише час, аби загоїлися рани, і уже відновлюватися».
Мінно-вибухових поранень десятки. Лікарі-травматологи навчилися їх лікувати. Медики до останнього борються, аби не допустити ампутацій і зберегти бійцям уражену кінцівку.
У Ткача саме така історія. І він сміливо, додають лікарі, може готуватися до весілля — танцювати з нареченою вальс.
Читайте також: Мешканців Дніпропетровщини запрошують долучитися до конкурсу історій
