Site icon Телеканал «ДніпроTV»

У Дніпрі відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику Андрію Ільченку

2 (24)

2 (24)

У одній з дніпровських шкіл відкрили меморіальну дошку на честь загиблого захисника Андрія Ільченка. До повномасштабної війни він мав власне виробництво сільськогосподарського обладнання, любив подорожувати, активний відпочинок і понад усе цінував родину. У лютому 2022 року він добровільно став на захист України, служив у 128-й бригаді територіальної оборони та загинув восени 2023-го на Донеччині. Яким запам’ятали полеглого Героя – далі.

«Він казав, я ніколи з України не поїду, він любив Україну, насправді. Він об’їздив багато. І тому, коли хтось сказав, що на Україні погано, він сказав, що був всюди, навіть в маленьких селах, у великих селах, там, де працюють, хоч якесь підприємство, люди роботящі. І завжди казав, що Україна гарна країна, в якій можна жити, і гарно жити. Але бачите, як нам завадили ці вороги жити тут щасливо», — Тетяна та Олександр Ільченки – батьки полеглого захисника.

25 лютого 2022 року Андрій добровільно вступив до 128-ї бригади ТрО. Служив розвідником, згодом став сапером і виконував бойові завдання на Донеччині. 24 жовтня 2023 року загинув під час артилерійського обстрілу в районі Старомайорського.

«Дуже жаль, що немає в нас сина. Будемо передавати, звичайно, цим племінникам, нашим онукам, розповідати про нього. Добавлю, що його життя було настільки зжато, що, мабуть, інші до 50 років не зможуть зробити те, що він зробив і зробив свої 30 років. Він спробував усе», — батьки полеглого захисника.

На відкриття меморіальної дошки прийшли рідні, однокласники та вчителі Андрія. Ті, хто навчався з ним, згадують його як веселого, доброго й активного хлопця.

«Він був дуже активний. Багато таких фотографій, особливо якісь свята у школі. Він у коридорі завжди наряджений такий, веселий, активний», — однокласниця полеглого захисника Анастасія Терпляча.

«Я не пам’ятаю Андрія без усмішки. Останній раз я бачила Андрійка на зустрічі однокласників у 2020 році. Він був організатором цієї зустрічі. Ця його усмішка обогрівала всіх і все навколо. Зараз на уроках я розповідаю своїм маленьким п’ятикласникам про Андрійка. Я показую парту, де він сидів. Поряд парта його найкращого друга Мартинінка Павла, з яким вони 25 лютого пішли захищати нашу країну», — класна керівниця полеглого захисника Мирослава Демченко.

Пам’ять про полеглих захисників Дніпра зберігається і на платформі «В!ЙНА» — memory.dp.ua. Там розміщено 903 історії героїв міста, які до останнього подиху захищали Україну.

«Ми з гідністю, як нація, проходимо випробування великої війни, а наш Дніпро підставляє плече Збройним силам України. Дніпряни пам’ятатимуть кожного загиблого. І впевнений, що цією громадою ми і далі будемо проявляти стійкість і підтримувати наших захисників», — заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.

Читайте також: Зараз у ДТЕК особливо багато скарг на стрибки напруги на Дніпропетровщині