Свобода завжди має ім’я. Сьогодні це ім’я – Кирило Політун. На фасаді рідної гімназії бійця відкрили меморіальну дошку. Він навчався тут з першого класу. З початком повномасштабної війни чоловік без вагань став у стрій. Воював у складі 3-ї штурмової, у березні 23-го року загинув, обороняючи Бахмут. Його позивний — Фенікс — тепер закарбований у камені, аби майбутні покоління пам’ятали, якою ціною українські захисники виборюють свободу та незалежність.
Притискаючи руку до серця та промовляючи гімн, військові віддають шану своєму полеглому побратиму — Кирилу Політуну з позивним Фенікс.
«Знаєте, як кажуть, на війні спадають маски. Люди показують, які вони є насправді. От він показав. І це всіх здивувало — наскільки був хоробрим, завжди брався за всі задачі, які ставили. Ніколи я від нього не чув: “ну його”. А були й такі. А він — ні», — побратим і друг полеглого Героя Віталій.
На честь Кирила встановили меморіальну дошку на стінах школи, де він провів від 1-го до 11-го класу. Тепер йому назавжди 30…
Прапор із дошки знімають рідний тато та вітчим Кирила. Рідні розповідають: чоловік без вагань долучився до війська на початку великої війни.
«А інакше й бути не могло. Загроза була, і він разом із хлопцями розумів, що треба захищати. Вони вже 25-го були у Самарському військкоматі, бо там формувалась територіальна оборона, а 26-го він уже був військовим», — хрещена та вчителька полеглого Героя Наталя Бондаренко.
У складі 3-ї штурмової бригади Фенікс був піхотинцем. Відважно виконував усі поставлені завдання. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу, обороняючи місто Бахмут.
«Там було пряме влучання. Спочатку він був зниклим безвісти довгий час, а за ДНК уже встановили збіг. Ви ж бачите: загинув він 26 березня 2023 року, а похований — 26 лютого 2025-го», — каже Наталя Бондаренко.
Близькі захисника діляться: він мріяв про родину та дітей, а ще хотів відкрити власну справу. Однак мріям не судилося здійснитись. Усі, хто знав Кирила, згадують його як вольового та справедливого хлопця.
«Ця подія для нас дуже тривожна й трагічна. Бо ми знаємо не тільки його, а й родину, його брата. Він був доброзичливою, щирою, чесною, відвертою людиною. Завжди відстоював правду, казав, якщо щось не так. Справедливий — саме справедливий», — директорка Дніпровської гімназії Надія Рипік.
«Таких людей мало, і якби їх було більше — ми б жили краще», — додає хрещена та вчителька Героя Наталя Бондаренко.
Місце, де Кирило переживав свої перші успіхи й невдачі, тепер стало місцем пам’яті про його мужність та незламність для майбутніх поколінь. Вшанувати його прийшли рідні, побратими, учні школи та представники міської влади.
«Для нашої нації і для нашого міста Дніпра вкрай важливо вшанувати пам’ять поіменно кожного захисника України. Кожного, хто загинув у боротьбі за нашу свободу, гідність і честь. Це гідний приклад воїна й громадянина. І молоді дніпряни та дніпрянки зростатимуть, бачачи його перед собою», — заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.
Для встановлення меморіальної дошки необхідно подати заяву на електронну пошту або гарячу лінію міської ради:
office@dniprorada.gov.ua або +380 (56) 732 12 12.
Читайте також: Ситуація в Іванівці на Дніпропетровщині залишається невизначеною, — військовий «Мучной»
