«Від пам’ятного знака до унікальної алеї пам’яті. У Дніпрі тепер новий парковий комплекс. Скляні стели і понад 500 світлин захисників України, аби героїв завжди пам’ятали», – говорить журналіст Анастасія Ковальова.
На реалізацію ідеї пішов майже рік. Провели копітку роботу – від створення проекту до пошуку фотокартки кожного героя. Допомагали АТОвці та родичі загиблих. Найскладніше було працювати із світлинами.
«Каждая фотография должна быть обработана. Каждая фотография – это 3-4 часа работы. Как наши дизайнеры говорили – каждый раз, когда ты отдаешь фотографию на печать, ты как-будто прощаешься с человеком. Это очень сложно морально и нам было очень сложно морально делать эту аллею, но мы обязаны были это сделать», – ділиться радник голови облдержадміністрації Юрій Голік.
Загальна площа паркового комплексу – більше двох з половиною тисяч квадратних метрів. Тут розмістили 12 антивандальних стел зі світлинами загиблих героїв, і з фотокартками, що зробили самі бійці у зоні АТО. Сюди навіть перенесли ось ці 20 гранітних плит, на яких закарбовані імена полеглих воїнів. Усі стели мають особливу підсвітку, тож фотографії вдень та вночі виглядають по-різному.
«Ця алея дуже важлива, бо в нашій області найбільша кількість загиблих хлопців зі всієї України, наша область найпатріотичніша. Наші хлопці йшли на фронт у першій, другій, третій хвилях мобілізації. Вони всі воювали за нашу країну, і, на жаль, дуже багато з них загинуло», – говорить депутат Верховної Ради Тетяна Ричкова.
На відкриття паркового комплексу прийшли тисячІ містян і гостей міста. У кожного тут своя історія.
Пані Валентина прийшла, аби переконатися, що і її сина не забули. Знайшла Олежку на одній зі стел. Три роки томУ він був збитий у літаку…В той день серце матері було неспокійне.
«Утром в субботу поехала в Троицкую церковь. Я просила Господа Бога, чтоб помог моему сыну. Приехала домой. Звонок в дверь. Два часа дня. Принесли уведомление про смерть», – пригадує мати загиблого бійця Валентина Корєнченко.
Побачив тут знайомі обличчя і цей чоловік. До війни він викладав в університеті історію та філософію. Але як тільки-но розпочалися бойові дії, – одразу пішов на передову.
«Найтяжче було те, що я не міг до кінця впоратися із тваринним страхом, тому що розум працює, а адреналін лупить», – говорить АТОвець Юрій Симчук.
Самі організатори вважають: Алея Пам’яті просто необхідна, аби кожен українець розумів, якою страшною ціною дістається нам наша незалежність.
«Це дійсно герої, це не пусті слова. Мені дуже сподобалось як все було організовано – не було зайвих слів, не було нещирих виступів, було рівно стільки, скільки треба для того, щоб вшанувати пам’ять цих людей», – каже акторка Рима Зюбіна.
Тепер ця Алея – не просто згадка про героїв Небесної сотні та загиблих у зоні АТО, а вічна Пам’ять і шана захисникам України.
Анастасія Ковальова
