У Дніпрі відбулася вистава про талановитого скульптора Вадима Сідура. На сцені було всього два актори, які у діалогах передали епізод з життя митця. Над п’єсою працювали понад пів року, від написання сценарію до виснажливих репетицій. Після прем’єрних показів у Києві та Одесі, команда ДГУ нарешті повернулася до рідного міста, аби розказати історію земляка дніпрянам.
У Дніпрі в театрі ДГУ відбувся показ вистави, яка розповідає про життя і творчість відомого місцевого скульптора Вадима СідУра. Повний зал глядачів уважно спостерігає за сценою, на яку виходить Сідур, у виконанні Євгена Гендіна. Через мить в уявній оселі скульптора з’являється «Чопіков Р.Т.» – збірний образ зла, який протистояв Сідуру, у втіленні Володимира Петренко. Він режисер театру, але для цієї вистави перевтілився в актора.
На сцені також були репліки скульптур Сідура. Одна з них – «Пам’ятник загиблим від бомб», встановлена минулого року у Дніпрі.
Вистава тривала менше години і увесь час на сцені герої відтворювали діалог між «добром» і «злом». Цьому дійству передували місяці виснажливих репетицій, по кілька годин, 4 рази на тиждень. Нам вдалося побувати на одній з таких.
Останній день підготовки, актори ознайомлені з біографією та усіма доробками майстра. Виконавець головної ролі – Євген Гендін вже мав досвід роботи на сцені, проте саме ця вистава стала особистим випробуванням для нього.
«Це така камерна, напружена, з нервом, екзестинційна штука на двох, і тому я з радістю і хвилюванням приєднався до втілення цієї ідеї.
Просвітницька роль дуже велика у цієї вистави, ну і це про наше місто, це вийшло із нашого міста», – актор, співавтор п’єси «Сідур» Євген Гендін.
«Це факт мистецтва, це пов’язано з постаттю нашого земляка, який став всесвітньо відомим не одразу, а після того, як його земне життя закінчилось. Це повернення великих імен, апропрійованих і привласнених росією», – виконавець ролі «Сідура» Євген Гендін.
Між собою актори жартують, що репетиції відчувалися як боксерські двобії, адже учасники сперечались між собою та обмірковували, як показати той чи інший епізод. Всі старання для того, аби глядач відчув себе не в театрі, а поряд із справжнім Сідуром.
«Репетиції були трошки складнішими для мене, ніж завжди, що я тут виступаю, як актор теж, і оця необхідність роздвоюватися, сідати в глядацький зал, сприймати, що тут відбувається, а потім йти сюди і тут працювати. Тому, я думаю, наприклад, що Євген Гендін міг і буде грати краще з часом, тому що він на деякий час залишився без мене, як без наглядача, конвоя, те що режисер робить, править.
Це було не дуже легко, ось так я скажу», – виконавець ролі «Чопікова» Володимир Петренко.
Покази вже відбулися у Києві та Одесі. В обох містах п’єсу прийняли дуже жваво. Для багатьох постать Сідура стала відкриттям. Але найбільшої реакції чекали саме у Дніпрі, від глядачів, які з непідробною цікавістю дивитимуться за епізодом з життя свого талановитого земляка.
«Я вважаю, що все відбулося, був задум, нас підтримав Український культурний фонд, за що ми йому дуже вдячні, ми цю виставу створили. У дніпрян з’явиться ще один привід пишатися, що в цьому місті народився такий геніальний скульптор, і я вважаю, що хтось, якісь книжки почитає, якесь відео подивиться», – автор вистави «Сідур» Григорій Гельфер.
Виставу показуватимуть ще 17 та 18 вересня. А наступний сезон запланований на кінець жовтня.
У майбутньому в театрі планують розповісти про письменника «Розстріляного Відродження» з Дніпропетровщини – Валер’яна Підмогильного. Текст п’єси вже готовий, автори шукають акторський склад.
Читайте також: 150 дітей військових із Дніпра повернулися з відпочинку в таборі на Прикарпатті, який організувала громада міста
