Серед тих, хто вимушений бігти від війти – матері з маленькими дітьми, і вони потребують окремих умов. З початку вторгнення окупанта, для вимушених переселенців відчинив двері міський центр «Мамине щастя». Бюджетним коштом гостей центру забезпечують усім необхідним і допомагають повернутися до нормального життя. Тут народжуються історії зі щасливим фіналом.
Ранок починається зі смаження млинців, а потім однією великою родиною всі сідають снідати. Так, наче вдома, живуть ті, хто ще нещодавно тікав від війни.
Катерина Топчій, переселенка з Бахмута (Донецька область): «У нас шли боевые действия и попали возле моего дома. Дети очень были перепуганные. С младшим мне очень было тяжело потому что он постоянно по ночам плакал и мы не знали, что делать и нам конечно очень тут помогли».
Катерина, як інші жінки з дітьми, що приїхали до Дніпра з гарячих точок, отримала прихисток у міському центрі «Мамине щастя». З початку вторгнення окупанта тут прийняли 8 жінок та 13 дітей-переселенців. Всього у центрі перебувають 25 осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах. Кожному допомагають психологи.
“Хотела левой рукой найти, пустой”.
“Давай, а что ты чувствуешь, когда его трогаешь?”
“Пустоту”.
“Это Алиночка, она у нас уже около двух месяцев. Приехали они, конечно, в состоянии таком из города Северодонецк. Было состояние “замри”, когда не хотелось особо говорить. Боялись, ни с кем особо не общались”.
“Да?”
«Нравится играть песком генетическим, угадывать шарики эти мягкие, и нравится на планшете играть».
У центрі проводять групові та індивідуальні заняття. Дітям допомагають відволіктися від війни.
“У нас и психологи с детками занимаются, и деткам очень нравится. Они спокойные стали”.
“Подтягиваюсь, часто играюсь”.
Мое самое любимое – заниматься спортом”.
Окрім теплої атмосфери, для гостей центру облаштовані комфортні умови.
«Такого зразка дві житлові кімнати. Меблі ми формуємо від кількості дітей і жінок. Наразі – це приклад кімнати, де має бути доросла жінка, немовля і дитина шкільного віку. У мами буде сучасний холодильник. І ось приклад другої кімнати».
Кожен такий житловий відсік має окремий санвузол. Облаштована пральна кімната. Також міським коштом людей забезпечують усім необхідним для життя.
Катерина Топчій, переселенка з Бахмута (Донецька область): «Нам предоставили жилье, предоставляют питание каждые 10 дней. Питание очень хорошее для деток – молочку и крупы, и м’ясо – все дают. Мы ехали, было еще холодно, то летних вещей мы не брали. Нам и вещи, все, что надо, абсолютно, нам здесь предоставляют. Кому что нужно – ни в чем не отказывают».
Перебувати тут родини можуть до 9 місяців. Щодо подальшого розміщення – вирішити це питання також допомагають працівники центру.
Марина Земенкова, директорка центру «Мамине щастя» Дніпровської міськради: «Є таке поняття, як соціальний супровід. Заклад має фахівців соціальної роботи, які супроводжують сім’ю. Вони допомагають в оформлені всіх виплат законодавчих, які держава надає жінці з дітьми. Вони супроводжують, якщо треба, медичні послуги. влаштування на роботу або пошук тієї роботи. Тобто такий “старший товариш” над сім’єю».
Отримати прихисток у центрі «Мамине щастя» можна, звернувшись до департаменту соціальної політики міськради Дніпра.
