У Дніпрі з’явились сквери Андрія Ніколайчука та Олександра Гостіщева. Таке рішення ухвалили депутати на сесії міськради. Олександр Гостіщев народився у Дніпрі, був командиром полку «Цунамі». Андрій Ніколайчук теж дніпрянин, захищав Україну в зоні АТО/ООС. З початком повномасштабного вторгнення він знову став на захист Батьківщини.
Про трагічну новину родина Олександра дізналась із соцмереж. Рідна сестра не повірила одразу.
“Коли ти таке читаєш, по-перше, я до кінця вірила, що він не там. А потім зателефонував Володимир Богоніс і розказав, що все нормально. Я одразу все зрозуміла. Велика йому подяка. Ми швидко спланували, як повідомити мамі, і одразу викликали швидку”, – розповіла рідна сестра Олександра Гостіщева Ірина Щербина.
Жінка згадує дитинство. Каже, Олександр мріяв стати нейрохірургом.
“Мама казала, що він такий незібраний: “Сашко, не треба. Ти забудеш скальпель в голові. Вона відмовила”. Хоча він після 9 класу сам вибрав та пішов до медичного ліцею”, – ділиться Ірина.
Після початку війни у 2014 році Олександр Гостіщев пішов добровольцем. Став командиром роти, брав участь у боях на Донеччині. Після повномасштабного вторгнення чоловіка призначили керівником батальйону поліції Одеської області “Цунамі”.
“Це як від слів побратимів. Був перший приліт. Зайвих рук не буває, він полетів туди допомагати. І був другий приліт. У нього було серйозне поранення, несумісне з життям. Лікарі годину стабілізували його стан, два рази повертали з того світу, але осколок в серці виявився фатальним”, – сказала Ірина.
Вона каже, дуже приємно, що на честь брата перейменували сквер. Відтепер родиною будуть проводити там більше часу. У Олександра залишилася 18-річна донька, яка зараз за кордоном.
Ще один сквер, у районі вулиць Передової та Водопровідної, перейменували на честь героя Андрія Ніколайчука з 93 бригади.
“Вони з хлопцями поїхали на ексгумацію тіл загиблих побратимів, щоб забрати їх тіла з-під Ізюму. Там він загинув. Для нього війна – це взагалі була сенсом життя. В нього дід воював, і коли він йшов в армію під час повномасштабного вторгнення, він взяв собі позивний на його честь – Юрко”, – каже донька Андрія Ніколайчука Аріна Ніколайчук.
Вперше на фронт Андрій пішов у 2014 році. Але після поранення був вимушений повернутися додому.
“У цивільному житті він пробував себе в різних сферах. Мав власний бар “Сектор Б”, названий на честь сектору, де він базувався з побратимами. Згодом працював у холдингу “Наше місто”, – розповіла Аріна.
Донька згадує характер батька, каже: був ззовні суворий, проте душа в нього була дуже доброю.
“Всі знали, що він міг накричати, але потім розтане і все буде добре. Це відомий факт в нашій родині. Він мав чудове почуття гумору, бо був дуже освіченою людиною”, – ділиться вона.
Дівчина каже, перейменовувати вулиці та сквери на честь загиблих воїнів важливо, бо це пам’ять про Героїв, які захищали Україну.
“Люди будуть пам’ятати. Для мене дуже важливо, щоб люди, які гулятимуть цим сквером, читали назву. Можливо, хтось зупиниться, щоб прочитати про мого батька, і, можливо, навіть згадає його”, – зазначила Аріна.
У Андрія Ніколайчука, окрім Аріни, є ще двоє дітей від другого шлюбу.
Читайте також: Пам’ятні медалі та подяки. У Дніпрі під час сесії міськради традиційно нагородили лікарів і медсестер
