Домашнє насильство – явище, з яким у Дніпрі борються не перший рік. Трапляються випадки домашнього насильства і у воєнні часи. А людям, які його зазнали, допомога потрібна завжди. Таку надають у міському Центрі соціальних служб.
Щодня з домашнім насильством стикаються, мабуть, сотні людей. У Дніпрі його жертви мають куди звертатися по допомогу, навіть у воєнні часи.
Анастасія Тищенко, директорка Дніпровського міського центру соціальних служб: “З 24 лютого, до 24 лютого, центри як працювали, так і працюють. Вони не зупинялись ані на 20 хвилин, ані на 30. Кризова кімната працює цілодобово, щоб приймати людей”.
Першим важливим кроком у отриманні допомоги є звернення до «мобільної бригади». Постраждалим від домашнього насильства, або свідкам такого, потрібно лише набрати номер. Фахівці мобільно прибудуть до постраждалої особи для надання допомоги. Також вони можуть доправити її у денний центр соціально-психологічної допомоги.
Валентина Ровна, фахівець соціальної роботи Дніпровського міського центру соціальних служб: “Були випадки, коли ми приїжджаємо і дивимося, що там дітки самі, діти, троє дітей семи, п’яти та трьох років. Мама пішла в магазин і затрималася на декілька годин, і діти були вимушені стукати в двері. Сусіди нас визвали”.
В денному центрі завжди є фахівець із соціальної роботи та психолог, аби надати психологічну чи соціальну консультацію, здійснити кризове втручання. Люди тут мають можливість обрати між тимчасовим перебуванням в «кризовій кімнаті», навіть з дітьми, або поселенням у притулок. На місці можна скористатися кімнатою відпочинку, ванною кімнатою та кухнею. Максимальний термін перебування у «кризовій кімнаті» – 10 діб. Протягом цього часу можна пройти медичне обстеження та зібрати необхідні документи для поселення до притулку. Після, за потреби, жертву насильства можуть поселити у притулок «Мамине щастя». Тут є відділення для матерів з дітьми та для жінок без дітей. Постраждалим надають юридичну та психологічну допомогу. Приміщення відділень оснащенні усім необхідним для стаціонарного перебування. Фахівці центру також допомагають постраждалим здобути навички для подальшого життя та реінтеграції в суспільство.
Марина Земенкова, директорка Центру соціальної підтримки дітей та сімей “Мамине щастя”: “Потужність закладу – це 40 осіб перше відділення та 10 осіб друге відділення. Кожна матуся має окрему кімнату. Жінки приймаються незалежно від віку дітей та кількості, тобто дитина може бути від 0 до 18 років. В умовах війни, яка, на жаль, розпочалася в країні, заклад приймає внутрішньо переміщених осіб, тобто матусь з дітьми. Наразі в центрі перебуває п’ять сімей, тобто п’ять жінок і в них сім дітей”.
Якщо ви зіткнулися з проявами домашнього насильства, не бійтеся просити про допомогу.
