Цього року Масляну в Україні почнуть святкувати з 12 лютого. Це свято завжди зустрічають радо та щедро. Люди влаштовують народні гуляння, зустрічають гостей, готують млинці. «Масляна» — не єдина назва цього святкового тижня. Його ще називають: М’ясопусом, Сирним тижнем, Масницею та Колодієм. Насправді, це свято має язичницький характер: на Русі воно символізувало, в першу чергу, проводи зими. Звідси й пішла традиція споруджувати опудало й привселюдно його спалювати, начебто у жертву весні. Від слов’ян перейняли і головну страву — млинець. За формою та кольором його асоціювали з сонцем.
Щоб наслідувати традиції наших предків, Масну неділю варто святкувати по днях.
Понеділок має назву «Стрітення». Символізує зустріч Зими з Весною. У цей день наші предки спостерігали за погодою, через що існує багато прикмет. Наприклад, якщо було тепло і капало зі стріхи – готувались до ранньої весни, а якщо був мороз, то чекали гарного врожаю. Також вшановували померлих – перший млинець, спечений господинею, залишали до вечора на підвіконні.
Вівторок – «Загравок», день для молоді. Хлопці загравали до дівчат, запрошували їх кататися на санях, ковзанах, лижах, льодових гірках. Парам, зарученим на Масляну пророкували багатство. Весілля справляли відразу після Посту.
Середа – «Ласунка». Тещі запрошували на млинці зятів, чим демонстрували свою прихильність: «Прийшли зяті, — де сметани взяти?». Жінки перевдягалися у циганок і ходили до рідних та знайомих «просити сиру». Їх частували медовими пряниками та варениками.
Четвер – «Розгул» – кульмінація свята. Саме тоді спалювали опудало Зими. Супроводжувалося це дійство піснями та хороводами; чоловіки демонстрували свою силу в кулачних боях. Цікаво, що противниками були виключно жителі різних сіл, чи протилежних районів міста.
П’ятниця – «Тещині вечірки». Цього дня зяті запрошували на вечерю тещу з її сім’єю. Чим пишнішим був стіл, тим міцнішим було життя чоловіка і дружини. Готувала виключно дружина, оскільки вона повинна була продемонструвати матері та родичам вміння господарювати.
У суботу відбувалися «Посиденьки зовиці», так називали сестер чоловіка. Невістки традиційно запрошували їх попліткувати. Гуляти на площах чи вулицях було не заведено.
Свято доходить свого апофеозу, тому суботні гостини вважають найскромнішими. Незаміжні дівчата ворожили на судженого. У храмах починали справляти службу і готуватися до посту.
«Прощена неділя» – люди просили пробачення у всіх, перед ким завинили чи були у боргу. Таким чином люди очищали душу від негативних емоцій та зла перед найбільшим релігійним святом – Великоднем. Їжу яка залишилась після Масляної, варто було спалювати до обіду.
У другій половині дня зазвичай у храмах справляли службу, яка розпочинала Великий піст.
Мирослава Жулінська