Щотижня арт-простір «Заволока» збирає дружин та матерів полеглих воїнів на майстер-класи, аби через творчість жінки мали можливість відновитися та підтримати одна одну. Цього разу вони розмальовували гільзи та артилерійські тубуси, перетворюючи холодний метал на справжні витвори мистецтва.
У невеликій, проте затишній кімнаті — жінки, чиї долі назавжди змінила війна. Їхні історії різні, але об’єднані спільним болем — втратою рідних. Щотижня вони збираються на творчих зустрічах, аби віднайти спокій та перетворити біль на мистецтво.
Сьогодні вони працюють із металом — розписують гільзи та артилерійські тубуси яскравими фарбами. Чіткими рухами, упевнено тримаючи порожній корпус снаряда, пані Галина наносить останні мазки; зазвичай вона малює журавлів.
«Є така пісня: “Летить журавочка з долею”. Це, мені здається, про всіх дружин, які втратили своїх чоловіків. Тому журавель — це наші хлопці, які злетіли в небо. Вони асоціюються у мене з нашими загиблими», — учасниця майстер-класу Галина Пілікіна.
Чоловік Галини пішов захищати країну у 2022 році та служив на Донецькому напрямку. У 2023 році бій за Бахмут став для нього останнім.
«Зранку було спокійно, нічого не передвіщало. Потім задзвонив телефон і сказали, що ваш чоловік загинув. Я на мить знепритомніла, а потім передзвонила за цим номером і попросила повторити. Вона сказала: вашого чоловіка немає, він отримав поранення, несумісні з життям», — розповідає Галина Пілікіна.
Відтоді пані Галина знаходить розраду у творчості — кожен розписаний тубус чи гільза для неї не просто сувенір, а спосіб зберегти пам’ять про чоловіка та всіх, хто не повернувся з війни.
Ідея організовувати такі майстер-класи виникла після проведення у Дніпрі всеукраїнського благодійного арт-проєкту.
«Я побачила в інтернеті, що є такий тренд — розмальовувати гільзи. Це наші реалії, наші спогади. Через якийсь час цього не буде, усе забудеться. Але нам це допомагає: ми не тільки малюємо — ми спілкуємось. Ми всі не художники, багато хто взагалі ніколи не вмів малювати», — учасниця майстер-класу Ганна Токарчук.
За кожним кроком пильно стежить пані Ольга — організаторка арт-простору «Заволока». Вона супроводжує учасниць на всіх етапах роботи, допомагаючи опанувати техніки та обрати кольори.
«Для жінок це дуже важливо. Колір — це спосіб виразити свою травму, свою втрату. Коли вони створюють щось нове, у них відбувається внутрішнє відновлення. А потім ці гільзи можна реалізовувати, і кошти спрямовувати на військові потреби. Приміщення свого поки що немає — ми шукаємо, спілкуємося з міською радою», — художниця, директорка БФ «Дніпровська Заволока» Ольга Барабанова.
Організаторка зазначає, що робота з гільзами — лише один із напрямів творчості, який опановують жінки. У планах — нові проєкти, що допоможуть їм зцілитися й віднайти новий сенс життя.
Читайте також: Дніпро об’єднує: обласне товариство німців «Відергебурт» зібрало гостей на день відкритих дверей
