Восьмий рік на сході України йде війна. За цей час від 700 до 1300 громадян України зникли безвісти, за підрахунками різних джерел. У 2016 році зареєстрували закон «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», прийняли його лише у 2018-му. Проте з того часу пошук не зрушив з мертвої точки. Про причини і наслідки бездіяльності – сюжет Марії Хребтієвської.
Марина втратила зв’язок з сином, коли він був в Іловайську. Останній раз вони говорили за день до подій «котла». З того дня вже сім років мати не спить ночами, чекаючи на повернення сина.
Займатися пошуком осіб, зниклих безвісти та підтримкою їхніх родин, повинна держава. Проте закон, прийнятий у 2018 році, до сьогодні не працює. Уся робота з пошуку українських громадян лежить на плечах громадських активістів та волонтерів. А Україна навіть не має єдиного реєстру зниклих безвісти громадян.
Аби привернути увагу центральної влади, активісти організовують акції по всій країні. Вивішують портрети зниклих, аби показати: їх сім’ям не байдуже і вони чекають на повернення своїх рідних.
Акція поступово охоплює всю країну. У Покровську активістам вдалося поспілкуватися з міським головою. Йому передали звернення з проханням до центральної влади.
Активісти сподіваються об’єднати сім’ї зниклих безвісти по всій країні, та навіть у зоні бойових дій. Вони впевнені: разом зможуть домогтися від влади активних дій. Тоді сини, доньки, брати та сестри повернуться додому.
