Допоможіть “Жовтневому”. Центр для переселенців потребує підтримки. Від початку війни шелтер приймав людей, які виїжджали із зони обстрілів. За цей час тимчасовий прихисток там знайшли майже 2,5 тисячі людей. Нині у приміщенні перебувають 235 осіб, і вони… мусять знайти інше житло через надто високу комуналку. Її сплачували за волонтерський кошт, нині ресурси доброчинців вичерпалися.
«Допомагаємо нашим хлопціям, щоб ця сєточка їх прикрила от пулі вражеской».
У коридорі шелетеру пані Людмила плете чергову сітку. Подумки проговорює молитву и зав’язує черговий клаптик.
«Надіюсь, що все буде хорошо».
Жінка мешкає у центрі для переселенців з травня. Виїхала із Сєвеєродонецька, коли там почалася стрілянина. Нині говорить, має шукати інше житло, бо шелтер “Жотвневий” припиняє роботу.
Людмила Оніпко, переселенка із Сєвєродонецька: «В кімнаті в нас 4 людини, кімната велика, нас кормлять безплатно, поки живем. Ну, зараз настав момент, коли Куст, організація, не можуть проплачувать це здание. Воно дуже велике, опалення зимою буде дуже дороге».
З початку війни “Жотвневий” надав прихисток більше ніж двом з половиною тисячам людей. Перебування тут було безкоштовним. Комуналку, обіди, медичну допомогу та одяг надавали волонтери. Так було майже 5 місяців, говорить адміністраторка шелетру Юлія Нумур. А коли гроші скінчилися і утримувати шелтер стало неможливо, жінка написала пост у соцмережах.
Юлія Нуммур, старша адміністраторка шелтеру: «Я це написала для того, щоб на це привернути увагу людей, у яких може є якісь домівки, якісь дачі з опаленням, якісь квартири, якісь хати пусті, щоб ці люди могли в них оселитися хоча б на якийсь строк».
На початку війни споруду колишнього радянського готелю підключили до комунікацій, аби розмістити біженців. Доброчинці говорять, власними силами та за підтримки міста це вдалося. Очікували й на програми дежрпідтримки, однак, цього не сталося.
Вадим Гефтер, керівник громадської організації “КУСТ”: «Столкнулись с тем, что, во-первых, коммунальные платежи невероятно большие именно здесь, потому что отель старый. Мы просчитывали, сколько должен заплатить каждый живущий — это порядка 2 тысяч гривен в месяц он должен платить только за коммунальные услуги. Поэтому подобное предложение беженцам мы делать не имели даже морального права».
З 270 постійних жителів шелтеру майже 30 вже знайшли собі інше житло. Для сотні літніх людей волонтери відшукали альтернативи.
Ірина Бондаревська, координаторка волонтерського штабу “КУСТ”: «Ми запропонували гуртожиток заводу ЮМЗ, ми запропонували соціальні центри для людей похилого віку, для одиноких людей, ми запропонували прихистки для мам з дітками».
Шелтер “Жовтневий” працюватиме ще два місяці. Його мешканці мають знайти собі інше житло. Волонтери говорять, будуть допомагати їм у цьому. Тим часом Людмила Оніпко говорить: за два тижня доплете сітки і поїде до дітей, але перед тим допоможе ще одній переселенці.
Людмила Оніпко, переселенка: «Я тут бабушкє одной допомагаю, я її отправлю. В неї син тоже військовий, она одна. Ну, тож поїду в Одесу».
