У цій лікарні їх об’єднує не лише робота. Тут вони зустрілися, закохалися, створили сім’ю. А згодом привели сюди і доньку. Тепер кожен із них щодня рятує життя, але на різних етапах – від боротьби із серцево-судинними захворюваннями до допомоги пацієнтам у критичному стані.
«Я прийшла сюди у 1995 році. Ми познайомилися в лікарні, і через два роки одружилися. А ще через два роки народилася донька», – розповіла лікарка-кардіолог Наталія Рудейченко.
– Це доля, напевно, що професія вас звела?
– Ну, у нас різні спеціальності, професія одна. Ми працюємо в одному корпусі, тому, я думаю, це доля.
За понад три десятиліття роботи через руки Наталії пройшли тисячі пацієнтів. Попри багаторічний досвід, у цій професії головне залишається незмінним – допомогти людині, коли вона опиняється на межі.
«Коли до тебе привозять тяжкого хворого з ускладненим гіпертонічним кризом або порушенням серцевого ритму, ти надаєш йому допомогу і бачиш результат своєї роботи. Це робота лікаря стаціонару», – каже Наталія Рудейченко.
Поруч із Наталією – її чоловік Сергій. Він працює анестезіологом-реаніматологом уже 36 років. Його пацієнти – люди у найтяжчих станах, коли рахунок може йти на хвилини, а кожне рішення стає вирішальним у боротьбі за життя.
«Це дуже тяжкі порушення життєвих функцій організму. Це важкий випадок, який треба коригувати, адже є порушення кислотно-лужного балансу, обміну речовин, метаболізму тощо. Коли тобі потрібно все це відкоригувати, це важко. Тому у нас і є ідея контролювати стан пацієнта практично щогодини. Якщо мені вдається зробити так, щоб хворому стало краще, я отримую дуже глибоке моральне задоволення. І саме це мені подобається», – каже лікар-анестезіолог-реаніматолог Сергій Рудейченко.
У цій родині розмови про медицину звучали вдома і супроводжували дитинство Олени. Донька бачила батьків у лікарні, знала, чим вони живуть, і зрештою сама обрала цей шлях. Але вже власну спеціальність – інтервенційну кардіологію, де лікар працює буквально із серцем людини.
«Ще під час інтернатури я часто заходила сюди, дивилася операції. Це було дійсно цікаво. Потім я вирішила ризикнути і спробувати себе в зовсім новому для мене напрямку – більш хірургічному, в операційній. Мене взяли сюди на роботу і почали навчати», – зазначила лікарка-інтервенційна кардіологиня Олена Рудейченко.
Сьогодні Олена допомагає пацієнтам із гострими інфарктами: знаходить закупорену судину та відновлює кровотік за допомогою стентування. Лікарка пригадує пацієнтку, стан якої стрімко погіршувався ще до операції.
«І одразу, по-перше, на моніторі я бачу зміну показників: нормалізується тиск, частота серцевих скорочень. Пацієнтка, яка лежала бліда, буквально рожевіє, оживає під моїми руками. Цей випадок, чесно, мені дуже запам’ятався. Я вийшла з операційної, і це була така ейфорія. За період повномасштабного вторгнення ми, напевно, вже навчилися працювати в будь-яких умовах: блекаути, відсутність зв’язку – не має значення. Ми забезпечуємо безперервну допомогу пацієнтам із різними станами», – сказала Олена Рудейченко.
У кожного з них – своя спеціальність, свої пацієнти, складні випадки та перемоги. Але є й те, що не вимірюється роками стажу чи кількістю проведених процедур. Це гордість одне за одного – за близьких, які щодня рятують людські життя.
Читайте також: Стартував конкурс грантів Президента України для молоді з малих територіальних громад на 2027 рік
