42-річний захисник Олександр мріє поїхати з дружиною в подорож та провідати дітей — на власних ногах. У лютому 2024-го він потрапив під мінометний обстріл, коли заправляв танки на Донеччині. Переніс п’ять операцій на нозі та операцію на хребті, а нині пересувається на кріслі колісному. У реабілітаційному центрі Дніпра щодня займається з фахівцями щонайменше дві-три години. Зміцнює м’язи рук і тулуба, відпрацьовує рівновагу та самостійне пересаджування.
Поїхати з дружиною за кордон і провідати дітей. Для Олександра ця мрія тепер починається із щоденних занять у реабілітаційній залі. Після тяжкого поранення та операцій він пересувається на кріслі колісному. Тут вчиться знову давати раду своєму тілу.
«Про що мрію? Поїхати з жінкою в подорож на своїх ногах. Навіть хоча б на милицях вже, але без коляски. Поїхати дітей провідати в Європі. І я знаю, що все буде, тільки треба час», — ветеран війни, який реабілітується після поранення, Олександр.
Олександру 42 роки. Він із Кривого Рогу. До війни працював далекобійником — об’їздив усю Україну. У 2014-му добровільно долучився до війська, обороняв Дебальцеве. А 25 лютого 2022-го знову став до лав захисників. Служив на Запорізькому напрямку, згодом — на Донеччині. Був водієм бензовоза, доправляв пальне до бойових машин. Ділиться, не раз ставав ціллю ворога.
«В першу чергу, перш ніж мені доїхати до моїх коробочок, ну, треба бахнути бензовоз, щоб, ну, бензовоз не доїде — нічого не буде. То бувало багато разів. Три рази потрапляли під обстріл, але нормально, виходили. Але на четвертий так вийшло, що зачепили трохи», — ветеран війни, який реабілітується після поранення, Олександр.
У лютому 2024-го, коли заправляв уже п’ятий танк, окупанти виявили позицію та відкрили прицільний мінометний вогонь. Тоді двоє побратимів загинули, ще семеро дістали поранення.
«Почали бомбити, зачепило ногу трохи. Там було два переломи виходить, і при падінні так вийшло, що пішла тріщина в хребті, за тріщину ніхто не сказав. Ногу прооперували, п’ять операцій. Поки ходив на милицях 10 місяців — доламав хребет», — ветеран війни, який реабілітується після поранення, Олександр.
Стан захисника погіршився — після тривалого перебування в ліжку м’язи ослабли, а ноги почали втрачати рухливість. Наприкінці червня цього року він пересів на крісло колісне. До реабілітаційного центру Дніпра Олександр потрапив за рекомендацією. Тут він щодня займається щонайменше дві-три години з фізичним та ерготерапевтом.
«Ти зайнятий більшу половину дня, ти займаєшся, до тебе прислухаються. От чесно, з усіх реабілітацій мені тут найбільше подобається», — ветеран війни, який реабілітується після поранення, Олександр.
«Ми працюємо над збільшенням сили верхніх кінцівок, а також м’язів тулуба, але дуже важливою складовою є те, що пацієнт був самостійний, тобто пацієнт міг самостійно пересісти, лягти на ліжко і, наприклад, виїхати на вулицю, просто прогулятися. Вже відпрацювали повороти на праву сторону, на ліву, пацієнт самостійно сідає, тобто пацієнт дуже вмотивований, це нам, скажімо так, йде на руку», — фізичний терапевт Ілля.
Оборонець ділиться: за три тижні реабілітації вже помітні зміни — поступово починає відчувати ногу. Конкретних обіцянок щодо повернення ходи не дають: нинішнє завдання — розвивати доступні рухи й повертати незалежність у щоденному житті.
«Вдома не варіант взагалі лежати. Якщо ти ляжеш вдома — то ти з крісла не встанеш ніколи вже. А так, є шанси ще встати на ноги», — ветеран війни Олександр.
Олександр знає, що попереду тривале відновлення. Та думка про подорож із дружиною та зустріч із дітьми додає сил не полишати занять і продовжувати відновлення.
Читайте також: