У дніпровському шелтері для собак з прифронтових територій провели толоку. Понад 20 волонтерів підготували шелтер для прийняття нових пухнастих мешканців: розрівняли ґрунт, винесли сміття та встановили 3 новенькі вольєри. Також учасники заходу погуляли із пухнастими переселенцями. Кожен з цих песиків втратив свій рідний дім, тому потребує особливої уваги та догляду.
Рікі вивозили під ворожим вогнем із села Шевченко під Покровськом. Вона вирила під своєю будкою сховок, де рятувалася від вибухів. Волонтери ледь знайшли налякану тварину. Зараз вона улюбленець шелтеру: грайлива та слухняна.
«Ми забрали її за тиждень до тимчасової окупації села, тобто трохи пізніше, інакше б ми вже не заїхали через щільність дронів. Так вийшло, що вона там залишалася сама. Нам залишила заявку якась знайома — бабуся, що жила поруч. Бабуся розповідала, що просто хлібом через паркан годували цю собаку», — розповів голова ГО «Захист тварин України» Сергій Луденський.
«LeroyShelter» створили минулого року як хаб з перетримки собак, за цей час він прийняв десятки врятованих з-під обстрілів чотирилапих.
Аби шелтерзміг вмістити більше пухнастих переселенців – організували толоку. Понад 20 волонтерів готували територію під нові вольєри: виносили сміття, рівняли ґрунт, зварювали конструкції.
«Собака – це друг людини, і зараз, у цей час, коли в країні війна, досить важливо мати такий вид підтримки, як тварина, наприклад, після роботи або навчання. Тварини важливі, і допомога їм також важлива», — каже волонтер Олександр Кривоносов.
«У наш час дуже важливо, бо не кожен хоче цим займатися, і завжди потрібні люди. Це наші, так би мовити, маленькі друзі, які завжди поруч, і просто залишати їх одних — не дуже гарно», — зазначив волонтер Олександр Яковлев.
Найважливіша частина толоки – прогулянка з пухнастими. Собаки, які пережили стрес, особливо потребують людської уваги. Волонтери гралися з ними, годували.
У притулку нині 20 песиків, але невдовзі їх побільшає. Під час толоки волонтери встановили 3 вольєри, у планах облаштувати ще 7.
«Тут колись була ферма мого дідуся, а зараз ми її переобладнали під таку історію, яка має на меті підтримати тварин. Поки власники, які евакуюються, знайдуть нове житло, тварини залишаються з нами. Це дуже велика проблема, бо з тваринами зазвичай не беруть, особливо в квартиру, і їм потрібно час, щоб адаптуватися на новому місці. Не тільки в Дніпрі, а й в області ми їх забираємо. Це буває і на місяць, і на рік — у нас є такі історії», — сказав Сергій Луденський.
Цього року волонтери планують організувати виставку світлин, на яких – тварини, евакуйовані з прифронтових територій. Сподіваються, що люди, побачивши їхні історії, активніше братимуть песиків у родини.
Читайте також: Дика качка у Дніпрі живе найкраще пташине життя
