Site icon Телеканал «ДніпроTV»

Спецрежим для лікарень: у Дніпрі рятують вояків, поранених під Бахмутом

Лікарні Дніпра працюють у спецрежимі. Зі сходу країни до міста везуть десятки поранених. Переважно — це бахмутський напрямок. Тривають тяжкі бої за визволення українських територій. Що розповідають мужні захисники і лікарі?

«Стрижні, вкручені в кістку, фіксування штангою. При вогнепальних ранах — це чи не єдиний спосіб, як можна зафіксувати перелом».

У палаті лікар-травматолог розповідає про унікальний випадок: внаслідок вибухового поранення бійцю під Бахмутом вдалося врятувати ногу!

«М’ягкие тканини дуже постраждали від енергії вибуху».

Обстріл, тупий удар, і боєць на ім’я Юрій впав під паркан однієї з садиб. Розповідає: атака російської арти була несподіваною. Вояк не виключає роботу навідників.

Юрій, військовослужбовець: «Я даже не вспів і зреагувати. Почало свистіти над головами, один за одним вихлопи. Вихлопи були такі — ту-ту-ту. Кучка каміння була, я спиной за камні, а ноги виступали. Согнув так під себе і чую такий удар, наче кувалдою вдарили. На знімку видно уламок і, власне, перелом стегна».

А це вже в ординаторській лікар-травматолог демонструє рентгенівський знімок роздробленого стегна і місце, куди потрапив маленький осколок.

Юрій, лікар-травматолог: «У нас є осколок, нам військові віддали. Ось, уламок ось такий. Це великий уламок, він же летить, енергія вибуху, він же летить з величезною швидкістю і травмує і м’які тканини, і кістки ламає».

Мінно-вибухових поранень — десятки. Та за роки війни, розповідають травматологи, навчилися їх лікувати.

Юрій, лікар-травматолог: «Особливо у 14-му році вони багато надходили, поранені. Та у мирному житті завжди були вогнепальні травми. Тільки, звичайно, не в таких кількостях — одна-дві людини на рік. І не десятки та не сотні, яких везуть зараз».

Медики додають: до останнього борються, аби не допустити ампутацій і зберегти уражену кінцівку. Історія пораненого Юрія тому доказ. У мирному житті він будує мости. Через важку травму і не мріє повернутися у професію.

«На кран я вже не полізу, бо там потрібно лазити вгору-вниз. Хотів би на краще, але не получається. Хочеться, боляче, болить усе».

Та лікарі запевняють: усе загоїться за пів року, і боєць Юрій не лише на кран підніметься, а й станцює на Майдані Незалежності у день нашої спільної перемоги!