У селі Чумаки на Дніпропетровщині розгорівся конфлікт навколо спадщини 78-річного чоловіка. За три тижні до смерті Леонід Галка змінив заповіт: замість внучатої племінниці майно мав успадкувати чоловік керівниці місцевої соціальної служби. Родичі сумніваються, що їхній дядько ухвалив це рішення самостійно. До того ж про його смерть рідні дізналися вже після поховання.
«Ми хочемо добитися справедливості. Людина, перебуваючи на посаді, поводиться некоректно», — внучата племінниця померлого Наталія Штих.
За три тижні до смерті 78-річний мешканець села Чумаки переоформлює заповіт із внучатої племінниці на чоловіка начальниці соціальної служби. У січні Леонід Галка помирає. Похорон проводять таємно, не сповістивши родичів. Його, нібито власним коштом, організувала сама керівниця. Із таким повідомленням до нашої редакції звернулася рідня Леоніда Галки. Родичі підозрюють директорку комунального закладу «Турбота», яка опікувалася їхнім членом сім’ї, у шахрайстві та зловживанні службовим становищем. Чому спадщина опинилася в руках сторонньої для родини людини та чи законно оформили заповіт?
Леонід Галка з дитинства мав інвалідність першої групи та пересувався на кріслі колісному. Через стан здоров’я він потребував цілодобової сторонньої допомоги. За словами рідних, вони регулярно навідувалися до нього та доглядали за господарством.
«І весь час мама ходила до нього, допомагала. І якщо щось потрібно було по по пасіці чи ще з чимось — я весь час був там. Бо, розумієте, що він сам міг зробити, якщо людина не ходить? Я щодня їздив, годував його з ложечки. Таке було, а нікому це навіть не потрібно було. Потім до нього приходила працівниця соцслужби — тричі на тиждень, по дві години на день», — розповідає племінник померлого Микола Мединський.
Соціальні працівники піклувалися про чоловіка протягом останніх десяти років. Однак за місяць до смерті, наприкінці 2025 року, за словами близьких, поведінка Леоніда почала змінюватися. Він став менше спілкуватися з ними, а також попросив повернути гроші, які раніше сам залишив родичам на зберігання.
«Він подзвонив, я прийшов. Він каже: “Коля, принеси мені гроші, ті, що в мене зберігалися, можна сказати, на чорний день”. Я кажу: “Скажи, щось купити, на ЗСУ відправити. Хочеш щось принесемо і відправимо”. А він: “Нехай будуть у мене”. Ну, я трохи розсердився, думаю: ну все», — додає Микола Мединський.
У січні 2026 року родина дізналася, що Леонід помер. Організацією поховання займалася керівниця соціальної служби, а частина сім’ї про смерть чоловіка дізналася вже після церемонії. Згодом рідні з’ясували ще одну обставину: за три тижні до смерті Леонід склав заповіт на користь чоловіка начальниці соціальної служби.
«Заповіт, який він написав на мене, він анулював і точно такий самий написав на її чоловіка. Суть у чому: 13 січня він помер, нам навіть ніхто не сповістив, хоча ви ж знаєте, скільки родичів. Ми прийшли й там допомогли. Потім вона так само сказала, що грошей ніяких не було: мовляв, я така хороша жінка, я його власним коштом поховала. Ви розумієте? Суть у тому, що вона не мені це говорила, а людям навколо — яка вона ангельська жінка і що поховала його за власні кошти», — згадує внучата племінниця померлого.
Вже за кілька днів сусіди стали свідками того, як нові спадкоємці вивозили речі з будинку померлого. А на запитання родичів відповідали: «Ви його не доглядали, тому це наш будинок!»
«Із самого ранку звідси виїжджали машини, завантажені до самої землі. Що можна було вивозити, я просто не знаю. Хоча тут були алюмінієві бідони, мед, у гаражі — купа різних речей», — каже Наталія Штих.
Водночас сам факт складання заповіту на користь сторонньої людини не є порушенням закону. Крім того, у Леоніда залишилася законна дружина Ніна, яка наразі проходить лікування за кордоном. Попри оформлений заповіт, вона має законне право на частину спадщини.
«Будинок належав померлому, він був його єдиним власником і мав одну частку цього будинку. Оскільки я вводив його до спільної сумісної власності, то дружина отримує половину цієї частки, а також половину від тієї частини, яку мала право успадкувати, тобто ще одну четверту. У такому випадку вона матиме одну другу і одну четверту цієї частки. А одну четверту отримає той, хто зазначений у заповіті», — зазначає адвокат Вадим Кравцов.
Родичі стверджують, що не претендують на майно дядька. Однак хочуть, щоб обставини його останніх днів та оформлення заповіту перевірили. Особливо з огляду на те, що спадкоємцем стала людина з родини директорки комунального закладу.
«По великому рахунку, воно мені не потрібне. Коли я побачив, що все переписано на зовсім сторонніх людей, то, вибачте мене, я не знаю… Я в шоці», — говорить племінник померлого.
Під час відрядження ми намагалися потрапити до Чумаківської сільради, аби безпосередньо поспілкуватися з директоркою комунального закладу. Втім, на місці нам повідомили, що вона перебуває у відпустці. Тим часом родина померлого досі шукає відповіді на запитання: чи було рішення Леоніда щодо заповіту цілком самостійним? Та чи вийде на зв’язок начальниця місцевої соціальної служби? Наша редакція звернулася з офіційним інформаційним запитом до ГУНП у Дніпропетровській області, аби з’ясувати всі обставини цієї історії. Про нові деталі повідомимо згодом.
Читайте також: Атака на Керченський міст зменшує загрозу для Дніпра?!
