Соледар – ключовий пункт оборони Донеччини. Окупанти намагаються взяти його під контроль з напрямку Рубіжного та Попасної, але наші воїни мужньо тримають оборону. Про життя на лінії фронту – далі…
Соледар – місто на Донеччині, яке знаходиться між Бахмутом та Лисичанськом. Воно розташоване якраз на лінії оборони, на так званій “дорозі життя”. Наші захисники щосили тримають цей шлях.
«Негатив», військовий ЗСУ: «Вони хочуть взяти трасу Лисичанськ – Бахмут, щоб закрити наших хлопців в кільце і заблокувати цю дорогу, щоб ми не могли потрапити до Лисичанська, до Сєвєродонецька і до напрямку Попасної. Хлопці опиняться в кільці і ми не зможемо доставити боєприпаси, їжу і все інше. Ну, я думаю, що у них не вийде, спроб уже було багато. Але нашим військам вдавалося відбивати їхні напади».
У місцевих немає ні газу, ні води. Їм доводиться готувати на багаттях та доїдати запаси. Люди діляться один з одним продуктами, щоб вистачило надовше.
“Гуманітарку один раз привезли і все. Холодильники порозморожувалися, тепер от готовим м’ясо, шоб не пропало”.
“В кого де шо є, те і їмо. Ну, запаси ж були, от ми і виживаємо”.
“Сльози душать і все”, – “Сильні обстріли?” – “А ви ж чуєте”.
По Соледару гатять з артилерії, “Градів”, б’ють ракетами, касетними боєприпасами та авіабомбами. Рашисти не цураються навіть наносити удари по цвинтарях.
Людмила, жителька Соледару: «Це у нас старе кладовище. Тут уже нікого не ховали, ну, на моїй пам’яті. Ну он, міна, напевно. Могилку розворотило. Он, гляньте».
Жителі щосили вірять у ЗСУ. Кажуть, наші армійці мужньо захищають їх від російської навали. Люди переконані, Соледар завжди був і лишається українським містом, і російський чобіт не топтатиме їхньої землі.
