– Ви допомагаєте містянам вирішувати побутові проблеми. Ви не боїтеся, що публічно заявивши про те, що ніхто з містян не буде покинутий, Ви все одно отримуєте репутаційні ризики. І, в принципі, взагалі репутаційні ризики, бо займатися диспетчеризацією проблем містян – це, напевно, рівень не керівника Штабу оборони. Як Ви дійшли такого життя?
– Я зрозумів. Це сарказм у питанні звучить? Дивіться, я не маю жодних проблем. Я така сама людина, як і всі інші люди. Я ще раз говорю – є люди, які погано проходять мідні труби. Не проходять їх.
Я знаю, що таке влада. Розумію, що таке влада. І я розумію, що влада дається для чогось. І я маю можливість вплинути на щось. У цей час, у цьому періоді життя. За цих обставин. І допомогти комусь. І знаєте, для мене абсолютно не складно займатися диспетчеризацією, як ви кажете. Або маршрутизацією, або ще як завгодно, це можна назвати. І що це, мовляв, не панська справа, коли Корбан, відомий бізнесмен, багата людина, голова Штабу оборони раптом спускається на такий рівень простих людей для того, щоб прийняти їхні заявки, щоб направити до них аварійну бригаду.
І, знаєте, мені багато людей пишуть: “ми навіть не віримо, що це ви, це справді ви?” Пишуть в особисті.
– Так, і в мене друге запитання: це Ви самі? Тому що люди не вірять у те, що Ви самі відповідаєте.
– Я пишу сам. Відповідати мені допомагають, тому що багато запитів. Спочатку я відповідав сам, а зараз мені допомагають помічники. Але під моїм контролем, у будь-якому випадку я прочитую всі повідомлення. Особливо гострі я обираю, ставлю на пріоритет, даю команду своїм працівникам, щоб вони зв’язалися з тією чи іншою комунальною службою, щоб поставили на контроль ту чи іншу адресу або ту чи іншу проблему. Тобто вибудовую пріоритети цих проблем. Але роблю це сам.
І мені зовсім не соромно за це. Тут нічого такого немає, це нормально. Це живі люди, такі самі, як я. У них така сама печінка, такі ж легені, як у мене. Повірте, я від них нічим не відрізняюсь. Ось фізично, фізіологічно ми не відрізняємося одне від одного. Так, комусь Бог дав більше, комусь Бог дав менше. Але це не означає, що я маю себе вважати вище, ніж хтось.
Ба більше, я якраз вважаю, що людина, яка зодягнена хоч якоюсь владою і яка може вплинути на події або вплинути на тих чи інших людей, вплинути на їхні обставини, вона повинна це зробити. От і все.
А хто це зробить краще за мене? Ну, скажіть. Просто сказати комусь: “я вам доручаю”, “ви там наведіть лад” – це означає, що ця справа не дійде до людей.
А я розумію, що ми потрапили в халепу.
Знаєте, першого року ми надавали допомогу військовим. І я всім казав: військовим, усе для військових, все робимо за їхніми запитами, все купуємо, все даємо, видаємо, формально, неформально, за спонсорські, за свої, за бюджетні – тобто будь-які способи, аби допомогти військовим.
Сьогодні треба допомогти цивільним.
Сьогодні треба допомогти нашим землякам, нашим містянам, тим, хто мешкає з нами в одному місті. Матерям-одиначкам. Я уявляю, що це таке, коли ти на 16 поверсі, і в тебе електроплита в будинку. Я жив колись у такій квартирі. Я уявляю, якщо там немає світла, тепла, води. А що робити людині?
А якщо ця людина не може спуститись, бо ліфт не працює? А якщо цій людині 80 років, вона не може ні спуститися, ні піднятися, їй треба як мінімум привезти воду – питво та хліб.
Тому зображати тут із себе великого начальника та того, хто сидить на горі, знаєте, можна. Але це не принесе людям користі, не принесе насамперед задоволення. Якщо я можу допомогти цій людині – дивіться, я не Ісус Христос, я не можу допомогти всім, але можу допомогти багатьом. І я намагаюся це зробити. От і все. І хочу це робити сам. Тому що, якщо я це роблю сам, я розумію, що є фідбек.
А якщо мені хтось доповідає і каже: ми сьогодні обробили 130 заявок, 87 із них – так, 67 із них – ні, ну, розумієте, так – це все дуже знеособлено. За цими заявками немає людей, немає конкретних очей, конкретних життів та конкретних доль. Тому я прошу людей залишати телефони, залишати адреси. Багато хто з них мені пишуть у особисті, і я відповідаю. Повірте, я відповідаю. Людей це дивує багатьох. Але мені це не соромно, мені це не складно. І я не бачу тут нічого ганебного, – розповів голова Штабу оборони Дніпра Геннадій Корбан в етері каналу ДніпроTV.
Читайте також: На Дніпропетровщині сталася смертельна ДТП.
