Жити навпомацки. 16-річна Дар’я Швець грає на акордеоні, займається академічним веслуванням, плаває. Але нічого не бачить. Дівчина від народження незряча. Втім, вона не тільки надихає своїми досягненнями, але й демонструє неймовірну силу волі.
У світлій класній кімнаті лунає звук акордеона. 16-річна Дар’я Швець виконує одну з найулюбленіших мелодій. Тисне на клавіші впевнено, пальці знають кожну подряпинку і вигин на музичному інструменті. Дівчинка грає наосліп. Народилась незрячою.
“Даша народилася дуже тяжка, вагою 940 грамів, на 6-му місяці вагітності. Лікарі не давали ніяких надій, що вона виживе. Коли вона народилася, ми не знали, що вона незряча. Це ми дізналися в 3 місяці, коли вона не реагувала на предмети”, – розповіламама Дар’ї Марина Швець.
Втім, за деякий час Дар’я не просто адаптувалася до світу, але й знайшла у ньому свою пристрасть.
“Я проводжу свій час як звичайна людина, хоча й маю досить щільний графік, що включає в себе навчання, музичні заняття та спорт. Насправді, мій графік схожий на графік президента”, – каже Дар’я Швець.
Завжди усміхнена та позитивна, Дар’я ще захоплюється академічним веслуванням, та найголовніша пристрасть – акордеон.
“На початку, якщо чесно, я ще малою мріяла піти на фортепіано, але так сталося, що я все ж таки потрапила на акордеон, і ось так мені це дуже сподобалося з самого початку”, – ділиться Дар’я.
Окрім спорту, музики та прогулянок Дар’я полюбляє плавати, у воді вона почувається вільною:
“Просто від берега я відпливла кудись, і пливу, пливу, а мені кажуть: “Даша, назад, ти вже на середині річки!”.
Дівчині було складно адаптуватись до школи, після переходу в старшу школу виникали труднощі, та розгублені були і педагоги.
“Страшно було. В 5-му класі прийшла дитина, абсолютно незряча. Я вперше ловила себе на думці, що не можу сказати “діти, подивіться”, бо в класі є дитина, яка дійсно не бачить. Я намагалася знаходити різні інші слова, іноді забувала, потім себе гризла за те, що такі слова сказала”, – каже в.о. директора гімназії №15 Олена Ругно.
Понад 30 педагогів гімназії заради адаптації Дар’ї пройшли курси у професорки Львівської політехніки Оксани Потимко.Та навчила їх, як правильно взаємодіяти із незрячою дівчинкою та рештою класу.
“Саме класне, що вона навчила, що можна говорити “Подивись”, бо вони дивляться руками. Іще мене вразила шалена підтримка учнів. Учні в класі просто реально перейнялися цією проблемою, здружилися і у нас. То черга стояла серед хлопців, хто несе Дашину машинку, переводили її з класа в клас, машинку за нею переносили”, – розповіла Олена Ругно.
Дівчина у свої 16 може впевнено пересуватись з тростиною, втім іноді боїться жвавих вулиць.
“Я багато разів ходила одним і тим самим маршрутом, шукаючи для себе зручні орієнтири. Це допомагало мені орієнтуватися з тростиною і не заблукати. Зі мною ходили багато разів, навчаючи мене. Я також вмію користуватися спеціальним навігатором для незрячих”, – каже вона.
Дар’я відвідувала корекційні заняття, де здобулай інші життєві навички.
“Я навчилася користуватися банківською картою, відправляти та отримувати посилки, робити онлайн-замовлення в АТБ, користуватися тим самим навігатором. Я навчилася робити зачіски, а також писати звичайні літери”, – ділиться Дар’я.
В Україні – понад 10 000 незрячих дітей, і їм важливо бутиу здоровому оточенні.
“Якщо навіть виникають якісь моменти, ми одразу намагаємось зрозуміти, як вирішити цю ситуацію, і як ту дитину включити в нормальний процес, щоб вона себе відчула цінною, а в ідеалі унікальною, тому що всі дітки мають свою певну унікальність”, – сказала начальниця управління освіти виконавчого комітету Новомосковської міської ради Ірина Рябоконь.
І педагоги, і друзі кажуть про Дар’ю: вона не бачить світла, але вона точно є світлом для багатьох людей навколо.
Читайте також: “Умови тут прекрасні!”, — ВПО про проживання у Дніпровському центрі підтримки ветеранів праці та громадян похилого віку “Милосердя”
