Близько ста тисяч гривень на рік. Стільки в середньому витрачають батьки на реабілітацію дітей з ДЦП та синдромом Дауна. З 2019-го року в Україні розширили перелік хвороб і частину цих коштів покриватиме держава. Та фактично програма «гроші ходять за пацієнтом» пропрацювала лише рік. На Дніпропетровщині особливі діти з лютого не можуть поїхати до реабілітаційних центрів, де їх чекають. Семирічний Єгор лише рік, як почав ходити. У дитини – ДЦП. Якщо дитину не відправити на реабілітацію, він втратить усі здобуті навички, каже мама Ірина Ткач:
«Записали на 29 мая. Мы должны были ехать. Позвонила в центр стимуляции мозга – они мне дали добро. Но в итоге я приезжаю в совбез, они мне говорят, что вы не можете поехать, нет финансирования»
У Павлограді разом з Єгором чекають на безкоштовну реабілітацію ще тринадцятеро дітей. Чи з’являться кошти, батьки не знають. Тих грошей, які виділили з початку року на все місто, вистачить на реабілітацію лише двох дітей. Адже два тижні перебування у спеціальному центрі коштують в середньому від 17-ти до 25-ти тисяч гривень.
«309 постанова – это самое лучшее, что можно было придумать для наших деток. Я написала заявление, они обязаны со мной сразу заключить договор. Но без финансирования договора не подписывают», – каже мама дитини з інвалідністю Наталя Гайдук.
В Павлоградському центрі соціального захисту підтверджують, зареєструвати договори поки не можуть
Лідія Бобравницька, начальниця управління соцзахисту м. Павлоград:
«На сегодня договор нам не зарегистрирует казначейство, так как нет подтверждения финансов. Это не только ситуация по Павлограду. Это по области»
В реабілітаційних центрах для дітей з Дніпропетровщини намагаються резервувати місця на інші дати. Утім, проблеми з фінансуванням не лише у Павлограді, кажуть волонтери. В цьому році держава виділила менше коштів. І батькам не зрозуміло, за яким принципом область розподіляє ці кошти. Якщо фінансування у цьому році не буде, батькам доведеться везти дітей на за власні гроші.
