Відірвало руку та поранило уламками під час евакуації. Валерій до війни був підприємцем, а тепер — воїн ЗСУ. Чоловік втратив руку, але не втратив волю до життя.
Завжди у гарному настрої та з бойовим духом Валерій старанно виконує вправи в реабілітаційному центрі Дніпра.
Чоловіку 38 років. До повномасштабної війни він був підприємцем, будував бізнес із виготовлення кокосових чіпсів. Але, коли ворог ступив на українську землю, без вагань залишив усе та пішов боронити Батьківщину.
«25-го отримав вже зброю і став на позицію. 8 місяців пробув у добровольчому, вигнали орків, не дали їм зайти в Київ», – розповідає Валерій.
Відкинувши ворога з Київщини, чоловік вирушив на Донецький напрямок. Близько року мужньо тримав оборону, поки не отримав серйозні поранення. Валерій втратив праву руку, дивом вдалося зберегти ногу.
«Попали під артобстріл. Товариші трохи розгубилися, бо почали валити нас із мінометів, коротше, вся арта. Мені одразу руку відбило. Це в самому першому. Коротше, ніхто не міг накласти турнікет, бо рука висіла. Я ще дійшов до позиції. Потім сказали, що треба евакуювати мене і рятувати руку. Давай мене нести. І на виході знову попадаємо під артобстріл. Ще прилітають дві міни 120 мм у ногу», – додає він.
Валерій намагається не втрачати оптимізму та підтримує інших військовослужбовців. Для багатьох ампутація – це важка психологічна травма, а фантомні болі взагалі зривають дах.
«Молодець! Ось на витривалість, м’язи привикають до цього, адаптуються і можуть довго виконувати якусь активність», – говорять у реабілітаційному центрі.
Головна мета – підготувати Валерія до протезування, зазначає асистентка ерготерапевта Влада.
«Коли пацієнт отримає протез, він зможе вільно користуватися ним, виконувати якісь рухи, адже Валерій був правшею, а зараз лівою рукою він заміщує всі ці функції».
«Нещодавно у нас були протезисти, які дали чіткі рекомендації, що потрібно виконувати, щоб у майбутньому вдало отримати протез і користуватися ним», – додає вона.
У мирному житті Валерій був професійним футболістом, тому не дивно, що чоловік отримує задоволення від фізичних навантажень, попри їхню складність.
«Коли проводилось первинне обстеження, у нього спостерігалось зниження силових показників, зниження швидкості ходьби і проблема з обсягом рухів», – розповідає фізична терапевтка Олександра.
«Наразі є покращення саме стабільності, над чим ми працюємо, і покращення активного обсягу руху. Тобто людина може вже нормально рухати кінцівками, і він менше кульгає».
Валерій продовжує боротьбу, але вже не на фронті, а за своє здоров’я та шанс почати все спочатку.
Читайте також: Ще 101 родина переселенців з Маріуполя отримала соціальне житло у Дніпрі
