Велика Британія
«Financial Times»: західні країни все більше стривожені зв’язками, що поглиблюються між президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом і його російським колегою володимиром путіним.
У колонці йдеться про те, що офіційні особи стурбовані обіцянкою двох лідерів розширити співпрацю в галузі торгівлі та енергетики. Деякі навіть підвищують ризик заходів у відповідь проти Туреччини, якщо вона допоможе росії ухилитися від санкцій, введених через вторгнення в Україну.
«The Daily Telegraph» – «Кухар путіна» їздив по в’язницях для вербування новобранців
Євген Пригожин особисто їздив російськими в’язницями, щоб вербувати ув’язнених у бійці агентства Вагнера
Кремлівський чиновник, відомий як «кухар путіна», особисто відвідав російські в’язниці, щоб завербувати 1000 ув’язнених для боротьби на боці його групи найманців Вагнера в Україні, повідомив російський опозиційний сайт.
Разом із благодійною організацією «Русь сидящая», яка підтримує сім’ї засуджених, новинний сайт «Верстка» повідомив, що Вагнер умовив до 1000 злочинців із 17 в’язниць зареєструватися воювати в Україні в обмін на зарплату та президентське помилування.
“Три ув’язнені повідомили правозахисникам, що в колонію нібито приїжджає бізнесмен Євген Пригожин”, – йдеться у повідомленні. Verstka процитувала представника пана Пригожина, який сказав, що він не брав участі у вербуванні.
Ув’язнені, які розмовляли з активістами з «Російського сидіння», сказали, що головними критеріями для вербувальників Вагнера були фізичний стан і вірність «захисту Батьківщини».
«По-перше, вербувальники виявляють інтерес до засуджених за вбивства та пограбування», — повідомила Верстка з посиланням на ув’язнених. «В’язнів, які відбувають покарання за злочини, пов’язані з наркотиками та сексом, зазвичай не обирають».
Західна розвідка повідомила, що російська армія втратила 75 000 людей убитими або пораненими з моменту вторгнення в Україну, і значною мірою покладається на ПВК Вагнера, щоб заповнити проломи у своїх передових підрозділах.
Бельгія
«De Morgen» — «Поле битви в Україні переміщується на Південь»
«Російський наступ буксує, обидві сторони у безвихідному становищі»
Підпис під фото: Російський солдат охороняє Запорізьку АЕС, яка поступово стає лінією фронту.
Нідерланди
«de Volkskrant» — «Максим Орєшкін: радник Путіна, який врятував російську економіку трюком «газ за рублі».
Прогнозований крах російської економіки ще не відбувся. За це Путін вдячний своєму раднику з економічних питань Максиму Орєшкіну. Він очолює групу молодих російських технократів, які роблять можливими путінські репресії та війну.
«Het Financieele Dagblad» — «Кліматичні цілі під загрозою через відновлення ринку нафти та газу»
Експерти критикують бажання Shell знову видобувати більше газу та нафти, тому що країни та компанії масово інвестують у викопне паливо через високі ціни на енергоносії. Це те, що нідерландські кліматологи, економісти та активісти кажуть FD у відповідь на прохання генерального директора Shell Бена ван Бердена щодо нового видобутку нафти та газу минулого тижня.
Дзвонить касовий апарат нафтових компаній. Завдяки високим цінам на енергоносії у другому кварталі цього року компанії ExxonMobil, Chevron, TotalEnergies, BP і Shell опублікували рекордний прибуток понад 55 мільярдів доларів. В результаті ринок викопного палива відроджується. Зараз вугілля є великим бізнесом, а ринок нафти пожвавлюється. Один із найбільших постачальників послуг для нафтової промисловості, Schlumberger, очікує найвищого товарообігу за 11 років завдяки зростанню активності буріння нафти серед своїх клієнтів.
До 2030 року використання вугілля та нафти повинно було різко впасти. Природний газ, який спричиняє менше викидів, може використовуватися країнами трохи довше, каже Андріс Хоф, дослідник Нідерландського агентства з оцінки навколишнього середовища.
Ірландія
«Irish Times» — «Енергетичний наглядовий орган ООН заявив, що бої навколо найбільшої в Європі атомної електростанції представляють «дуже реальний ризик ядерної катастрофи”
Італія
«La Repubblica» — «Корабль з олією та соєю з Одеси прибуває до Монополі».
«Corriere della Sera» — “Україна. Бій навколо електростанції, реактор зупинено”. Ядерний кошмар повернувся.
Ядерний ризик повернувся до України. Москва та Київ звинувачують один одного. У центрі залишається Запорізька АЕС, де продовжується перехресний вогонь військових.
На українській шахівниці маячить ядерний ризик. Ризик того, що Москва та Київ звинувачуватимуть один одного, змішуючи військову пропаганду та реальну тривогу у вкрай нестійку суміш, яка знову і знову викликає занепокоєння вищих міжнародних організацій.
Росіяни та українці звинувачують один одного у використанні ядерних об’єктів як щит для прикриття своїх військових операцій. Сам Рафаель Ґроссі, генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), вже три дні вимагає, щоб група його експертів виїхала на місце для перевірки ситуації.
У центрі проблеми залишається атомна електростанція «Енергодар» у центрально-південному районі Запоріжжя: величезний цивільний комплекс із виробництва енергії, який із шістьма реакторами є найпотужнішим у Європі. Коли його на початку березня окупували російські війська, побоювалися неминучої катастрофи. У Києві божевілля російських бомб, випущених прямо по реакторах і полях з радіоактивними відходами, вивільнило примару катастрофи «в сто разів серйознішу», ніж чорнобильська ядерна катастрофа 1986 року.
Президент Зеленський вкотре говорить про «російський ядерний тероризм». Європейська дипломатія та американський уряд також вказують пальцем на Путіна. «Правила ядерної безпеки безвідповідально порушуються. Ще один приклад того, як Росія не дотримується міжнародних угод», — вважає голова зовнішньополітичного відомства ЄС Жозеп Боррель.
Португалія
«I – informação» – Україна просить Німеччину не закривати АЕС
Україна закликає Німеччину відтермінувати припинення атомної енергетики
Радник Володимира Зеленського попереджає уряд Німеччини, що нерозумно закривати АЕС наприкінці року, враховуючи залежність від російського газу.
Грузія
«The Messenger» – «Міністерство закордонних справ України оприлюднило заяву на підтримку територіальної цілісності Грузії до 14-ї річниці російського вторгнення до Грузії»
7 серпня 2008 року давній російсько-грузинський конфлікт переріс у відкриту військову агресію з боку Росії, яка призвела до сотень смертей, етнічних чисток і окупації Росією двох регіонів Грузії.
Внаслідок інтервенції російських окупаційних військ загинуло 228 мирних жителів Грузії, 170 військових і 14 поліцейських. 150 000 людей покинули свої домівки, і більшість із них досі переміщені.
Німеччина
«Augsburger Allgemeine» — «Затишшя перед бурею»
Стаття: «Об’єднані проти ворога»
В Україні військові з 55 країн підтримують вітчизняні збройні сили в міжнародному легіоні. Чому вони це роблять? Наш репортер супроводжує загін на передовій, який намагається відбити село. День буде програшним
Посеред ночі, за кілька годин до бойових дій: солдати Інтернаціонального легіону збираються в залі. Жодне яскраве світло не повинно видавати їх положення. Атмосфера напружена.
Тарас Шевченко похмуро виглядає з рами картини в хутряній шапці та густих вусах. Він стоїть на курній землі у великій залі. Бетон під ним, бетон ліворуч, бетон праворуч. Письменнику (1814-1861) в Україні вшановують 1100 пам’ятників. Навряд чи знайдеться місто, де б його не було видно на видному місці. Митець – національний герой. Мабуть, як український патріот, він би пишався тим, що знайшов тут гідне місце серед ящиків з боєприпасами, кулеметів і ПТРК. Сабиржан ставить свічку перед масивним олійним портретом. Вона горить за друга, який щойно загинув. На обличчі поета мерехтить сяйво.
На складі солдати чекають на розгортання. Мета — відбити село за кілька кілометрів і відкинути позиції росіян на схід. До початку місії залишилося зовсім небагато часу.
Здалеку чути артилерійський вогонь. Глухий гул. Провісники майбутнього. Чоловіки намагаються виспатися. Або хоча б заспокоїтися. Вони розгорнули свої спальники. Скоро спати не буде часу та можливості. Це всі знають.
Молодий португалець, стоїть посеред залу з оголеними грудьми. Живіт, груди і спина покриті татуюваннями. «Я не можу знайти спокою. Уже забагато адреналіну в організмі, — каже він, хрипко сміючись. Бійці цього підрозділу походять з Колумбії, США, Португалії, Іспанії, Австралії, Нової Зеландії, Польщі та Білорусі. Вони звуть себе «Інтернаціональний легіон» Українських територіальних військ. За словами речника, тут представлені 55 націй.
Сабиржан знову намагається привести свої думки в порядок. Він вдумливий молодий чоловік, 23-річний хлопець родом з Казахстану. 15 років тому його мати вийшла заміж за українця. Сабиржан виріс у Києві та вивчав міжнародні відносини в Ягеллонському університеті в Кракові, Польща, та Льовені, Бельгія. «Я вірю в відкритість. Мені це подобається в Україні. Люди люблять свою країну і радо діляться цією любов’ю з іншими. Я був маленьким хлопчиком, який приїхав до них із Казахстану. Я навчився цінувати Україну та її людей», – пояснює 23-річний хлопець.
Сабиржан бачить, що путінська Росія виступає за протилежне: за агресивний, обмежений націоналізм, який не терпить нічого поза собою. «Путіна треба зупинити зараз. Інакше закінчиться свобода для всієї Європи. Я сподіваюся, що люди в Німеччині теж це розуміють. Нам терміново потрібно більше важкого озброєння».
Останнім часом частина воювала у Сєвєродонецьку. Зараз вона на фронті на південному сході. «Гарні хлопці загинули», — каже Сабиржан.
«До речі, американці придумали взяти з собою Шевченка. Картину їм передали на Донбасі. Тепер поет супроводжує нас, — він показує на трьох чоловіків, які розбили табір прямо біля голої стіни. Американці – добре вишколені військові. Під час розмови швидко з’ясовується, що вони професіонали військового ремесла і вже воювали в Іраку та Афганістані. «Тепер ми тут захищаємо свободу», — пояснює один із них.
Їхня оплата офіційно відповідає зарплаті українських військових. Він класифікується за ступенем небезпеки. Є до 2500 євро для рядових, які воюють безпосередньо на фронті. Це значно менше, ніж оплата міжнародних охоронних і військових компаній, які відправляють своїх найманців в операції по всьому світу.
Залежно від досвіду і спеціалізації заробіток там часто в рази вище.
В Інтернаціональному легіоні іноземці зобов’язані вступати до Української армії. Російська сторона неодноразово відмовляла учасникам легіону в статусі комбатантів за міжнародним гуманітарним правом. Хоча сумнозвісні найманці Вагнера воюють на боці Росії, їх помітили в Україні та дислокуються в Сирії та Африці. На відміну від Легіону, вони офіційно не є частиною збройних сил.
Однак з юридичної точки зору члени Інтернаціонального легіону є комбатантами. Це також підтверджує відомий експерт з міжнародного права, професор Даніель-Еразмус Хан з Університету Бундесверу в Мюнхені: «Члени Міжнародного легіону захищені як комбатанти міжнародним гуманітарним правом. Вони входять до складу Збройних Сил України».
Однак легіонери повинні «очолювати особу, відповідальну за своїх підлеглих, носити постійний розпізнавальний знак, який можна впізнати здалеку, відкрито носити зброю та вести бойові дії в відповідно до міжнародного гуманітарного права». Цього вимагають Гаазька конвенція про сухопутні війни 1918 року та Женевська конвенція про військовополонених 1949 року.
Волонтери з країн колишнього Радянського Союзу та ближнього зарубіжжя волонтери допомагають Україні з переконань. Вони бачать російське вторгнення як пряму загрозу власній батьківщині. У Міноборони не розголошують, скільки зараз бійців Легіон. Однак, за різними даними, через важкі бої багато легіонерів знову покинули Україну.
Ризик високий не тільки в бою. У самопроголошеній Донецькій народній республіці нещодавно засудили до страти легіонерів як “терористів”. Зараз Україною поширюється відео, на якому видно, як російські військові катують українського полоненого. Такі записи неможливо перевірити незалежно. Але вони впливають на таких, як Сабиржан. Про це говорить і його зачіска.
Поглянувши в зал бачу: чи то з Грузії, чи з Колумбії, майже всі мають коротку стрижку. Тільки не 23-річний. «Іноді я не знаю, чи буду жив наступного дня. Тепер я просто хочу вижити, вибратися звідси в цілості і водночас залишитися людиною. Ось чому я ношу довге волосся. Тому що я не хочу забувати, що до війни було інше життя», — потім солдат вибачається. Він хоче трохи більше часу для себе.
Трохи згодом із залу виходять інші солдати. Їх поділять на чотири групи. «Один — рухатися в село, ще два — наступати проти російських позицій зовні. Четвертий координував наступ зі стратегічно вигідної позиції. Нас підтримує артилерія та українські підрозділи», – пояснює Георгій. 26-річний хлопець є заступником командира частини. Як і всі старшини Легіону, він українець. Він помітно пишається такими солдатами, як Сабиржан. «Це гарний молодий чоловік», — каже також дуже молодий офіцер, який командує людьми, ровесниками яких могли б стати його батьки.
«Нелегко взяти на себе стільки відповідальності. Саме тому, що завдання, яке вам належить виконати, вимагає людських життів. Це важка боротьба”, – пояснює він.
«Якийсь час тому у нас були деякі колишні солдати Бундесверу, які також були дислоковані в Афганістані. Спочатку вони з гордістю розповідали про пережите. Але їм довелося швидко зрозуміти, що вони не мають реального бойового досвіду. Принаймні порівняно з тим, що їм тут доводиться пройти. Вони недовго пробули в нас і повернулися до Німеччини». Зараз він задоволений своїми військами. Чоловіки досвідчені і мали важкі завдання.
Джордж прощається. Солдати зникають з автоматами Калашникова та портативними кулеметами в старих зелених автобусах VW. Він до пункту збору для атаки. По дорозі туди машини мало захищені, броні взагалі немає. Кожна куля Калашникова пробиває сталь бічних стінок. Через лобове скло одного з мікроавтобусів уже пройшла куля. Машини зникають з приміщення в хмарі пилу.
Сабиржана призначають до командного загону. Він чекає до ночі. У залі непроглядна темрява. Жодне світло не повинно видавати розташування, російська артилерія розстріляла б зал дощенту. Тож солдати здебільшого ставлять підсвічування на касках на червоний режим, що світиться. Уламки світла мерехтять по підлозі. Остання коротка зустріч. Потім їде в ніч на трьох машинах.
За кермом – білорус Андрій. За фахом лікар. Роками практикує в Києві. «Я тут, тому що побачив в Україні, наскільки цінна свобода. Настільки відрізняється від моєї старої батьківщини, де панує диктатура», — каже він, поки машини рухаються.
Американці в загоні вже повоювали в Іраку та Афганістані
Фари в автомобілі замасковані, вони небезпечні джерела світла до наступної ділянки траси. Вони вимикаються скрізь, де місяць висвітлює навіть досить близько, щоби можна було їхати. В іншому випадку авто має їхати з паркувальними вогнями.
Машини тремтять пустельними населеними пунктами, вибоїстим асфальтом. Потім він спускається з дороги і виїжджає на луг. Водій виходить із машини та дає сигнал іншим. Солдати виходять у ліс. Швидкими кроками рухаємось, 20, 30 хвилин крізь темряву. Аж до позиції української армії, яка служитиме командним пунктом.
До запланованого штурму села ще дві-три години. У лісі тиша. Потім перші кулі розривають спокій. На землі в ямі Сабиржан працює по рації зі своїм командиром. У канаві на узліссі двоє солдатів спостерігають за тим, що відбувається в бінокль. Ще один запускає дрон. Українські кулемети ведуї вогонь із найближчих позицій, підтримуючи атаку. У повітрі ревуть ракети, чути шипіння снарядів. Росіяни відповідають тим самим. Але вони не можуть визначити ні командний пункт, ні розташування кулеметів. От і свистять гранати над головою 23-річного. фуууууууу-фиииииииииииииии
Солдати опускають голови. Вибух чутний із лісу. Український солдат лежить в осколковій канаві та затикає вуха. Сабиржан на радіо. Він нервує і викурює одну цигарку за іншою. Новини, що тріщать по радіо, частково невтішні. Село взято, крім будинку, в якому засіла жменька російських солдатів. Це повідомлення про успіх. Але дві російські позиції не вдалося захопити, як сподівалися раніше. Йде запеклий бій. Вбито білоруського легіонера. Джордж серйозно поранений, як і два інші товариші.
Люди на наглядовій посаді бачать у бінокль, як солдатів відводять у безпечне місце. Авто «Фольксваген» мчать по лужку на повній швидкості. «Принаймні село вільне», — радісно каже Сабиржан. Але вже наступного дня постає загроза контратаки російської армії.
Сабиржан запалить ще хоч одну свічку перед портретом Шевченка. Якщо все піде добре і він вийде з бою цілим і неушкодженим.
«Der Tagesspiegel» — «Реальна небезпека ядерної катастрофи»
Міжнародне агентство з атомної енергії попереджає про нові атаки на найбільшу в Європі атомну електростанцію в Україні
Що робить світ? – чотири питання Йозефу Йоффе
Слідом за Ненсі Пелосі делегація Бундестагу хоче восени вирушити на Тайвань – це також давно планувалося. Піррови перемоги вільного світу перед лицем китайських військових маневрів?
Після того, як спікерка палати представників Ненсі Пелосі, номер 3 у системі США, взяла на себе зобов’язання, відступ був би жестом підпорядкування Імперії Сі. Ця «піррова перемога» — справжня політика: хтось відступає, той програє. З іншого боку, загрозливий жест Китаю може виявитися програшним. Тепер Тайваню є невідкладна причина перетворитися на захищену фортецю. Японія озброюється, великі частини світу відвертаються від Китаю та скорочують торгівлю. Силова політика провокує зустрічну силу.
Лавров і Макрон були в турне Африкою. Ентоні Блінкен слідує на цьому тижні. Що там для кого вигравати?
Щось хоча б символічне. Після виведення підтримуваних Радянським Союзом кубинських військ з Анголи на початку 1990-х років суперництво між Сходом і Заходом в Африці пішло на спад, за винятком Малі та кампанії бомбардувань Каддафі. Конкуренція великих держав зараз панує у всьому світі, і Африка знову стала ареною. Питання в тому, хто програє, залишаючись осторонь. Отже, повторне втручання у стилі Лаврова, тим більше, що Китай уже давно поступився територіальними придбаннями. Обережність була б розумнішою, тому що африканські режими не надаються надійними союзниками. Наступний путч змушує режими падати.
Росіяни атакують українців, прикриваючись Запорізькою, найбільшою в Європі атомною електростанцією. Водночас у Німеччині йдеться про продовження часу роботи атомних електростанцій. Безумство?
Одне до іншого не має жодного відношення, якщо тільки ми не думаємо, що Путін бомбардуватиме Ізар-2*, що мобілізує НАТО. Скоріше було б «божевіллям» не продовжити термін служби і тим самим збільшити екзистенційну залежність від російської енергетики. Зелені та більшість виборців також визнали це. Все просто: Путін веде криваву економічну війну проти D; ті, хто не знижує свою вразливість, ризикують процвітанням та автономією.
Останнє слово про нові спроби Герхарда Шредера стати посередником…
Улюблена газета нашої рубрики, «Bild», лає Шредера за те, що він назвав путінську агресивну війну помилкою. Ви можете зламати крихітний спис для «Бундесгерда»*. Це справді була помилка, серйозна помилка. Путінському бліцкригу виповнилося шість місяців; він налаштував проти себе півсвіту, загнав Швецію та Фінляндію до НАТО, його економіка занепадала. Шредер мав просто опублікувати невелике обурення відповідно до духу часу. Але це не “його справа”.
*Бундесгерд – ще одна назва Герхарда Шредера
Туреччина
«OLAY» – «путін також хоче»
Європейська преса писала, що росія також прагне отримати турецькі БППА, на покупку яких, за словами президента Ердогана, супердержави шикуються в чергу.
Британський DailyMail звернув увагу на те, які переваги Bayraktar TB2 надав Україні у війні з Росією. У новинах німецького каналу N-TV «Москва побачила, що роблять турецькі безпілотники. Мабуть, Путін хоче їх купити».
«Daily Sabah» – «Ще 4 вантажних судна відпливають з України завдяки успішній угоді за посередництва Туреччини»
ЧОТИРИ судна з українськими продовольством вийшли з портів українського Чорного моря в неділю в рамках угоди щодо розблокування морського експорту країни, повідомили українські та турецькі чиновники.
Чотири балкери були завантажені майже 170 тисячами тонн кукурудзи та інших продуктів харчування, повідомляє дирекція морського порту України у Facebook.
Відновлення експорту зерна контролюється Спільним координаційним центром (СКЦ) у Стамбулі, де працюють співробітники Росії, України, Туреччини та ООН.
США
«The Wall Street Journal» – Москва викликає велике занепокоєння в стратегічній частині Європи
НАТО бачить небезпеку в регіоні, який охоплює російський Калінінград.
«NYT» – «Ігри під час війни»
Літо для українських дітей – це сонце та купання, а також довгі години в бомбосховищах.
«Los Angeles Times» – «Російські війська можуть націлитися на порти»
Аналітики прогнозують зрушення у війні, оскільки суднам із зерном дозволять вийти з України.
Канада
«WFP» – «Автомобільні благословення радісні для українських сімей»
Це не «чари» і не захистить від штрафу за перевищення швидкості, але освячена машина може додати впевненості на дорозі, каже отець Ігор Швед.
Похмурим неділею Швед окропив святою водою близько 50 автомобілів на стоянці біля церкви св. Собор Володимира та Ольги у Вільямі Уайте, на якому були присутні понад 100 осіб. Це ритуал, якого він дотримується приблизно раз на рік, шанс нагадати людям про необхідність вести машину з обережністю, ставитись до інших водіїв з повагою та дотримуватись правил дорожнього руху.
Декілька автомобілів належали українським сім’ям, що рятуються від війни на батьківщині.
Тарас та Христина Півняк приїхали до Вінніпега лише минулого місяця. Їх новий автомобіль, білий мінівен Chrysler, був куплений три дні тому. Це було конче необхідно; у них п’ятеро дітей. “Це дуже цікаво”, – сказала Крістіна. І час благословення якнайкраще. — Вчасно, — сказала вона.
Сім’я Пивняк до втечі з війни жила у Києві. Вони були в Австрії чотири місяці, але дуже хотіли потрапити до Вінніпега, де вже мають друзів.
Хоча вони раді бути в Канаді і тепер добре облаштовуються у тимчасовій квартирі, вони постійно думають про друзів та сім’ю, які все ще перебувають в Україні.
«Добре, що ми можемо розпочати життя тут, але наші серця та душі в Україні», — каже Крістіна. “Дуже важко розслабитися через війну”.
Їхні діти раді завести нових друзів у Вінніпезі, щасливі, що є інші україномовні, з якими можна погратись. Вони стали такими хорошими друзями, що один неспоріднений юнак прослизнув на сімейну фотографію, зроблену фотографом Free Press, і чудово вписався. Їхня сім’я не хотіла виключати його, вони сміялися.
Інша новоприбула сім’я також принесла на благословення свій нещодавно куплений автомобіль.
Анатолій Бабенко гордо стояв поряд до п’ятиденного автомобіля своєї сім’ї, високо тримаючи свого дев’ятимісячного сина Сратослава, поки Швед благословляв фургон. Його дружина Маріана сказала, що Анатолій буде основним водієм, оскільки вони звикнуть до водіння у Вінніпезі. Сім’я родом із Тернополя, міста із населенням близько 200 000 осіб на заході України. Бабенко, який вивчає англійську мову, сказав, що він дуже щасливий благословити автомобіль.
Швед сказав, що церква підтримує понад 100 новоприбулих. За його словами, вони отримали такі необхідні пожертвування від населення, але їм завжди потрібні кухонні та постільні речі.
