На початку травня в окремих громадах Синельниківського району почав курсувати соціальний транспорт від місії «Проліска» за підтримки гуманітарного фонду для України. Автобус їздить щотижня між населеними пунктами до фінальної зупинки – селища Васильківка. Наша знімальна група проїхалась цим маршрутом, а також побачила, в яких умовах живуть мешканці прифронтових громад.
Селища Хуторо-Чаплине та Чаплине знаходяться за 20 кілометрів від фронту.
У населених пунктах вже не працюють магазини, банки та лікарні через те, що росіяни почали активніше їх обстрілювати. Саме для того, аби місцеві могли отримати доступ до таких звичних послуг, у громадах запустили соціальний автобус.
Щопонеділка та щосереди о 7:00 чотириколісний вирушає із селища Хуторо-Чаплине. Звідси шлях починається і для нашої знімальної групи. Маршрут охоплює шість населених пунктів. Втім, ним користуються й мешканці найближчих селищ. Фінальна точка — Васильківка.
За кермом — Геннадій Іванович. Поруч дружина Валентина. Родина переселенців працює пліч-о-пліч вже три роки.
«Ми переселенці з Гуляйполя. З 2022 року виїхали звідти».
«Іванич — за кермом, він за дорогу, а я вже просто розмовляю. У багатьох немає зв’язку, інтернету, іноді навіть світла. Вони не завжди знають, що відбувається навколо».
Для багатьох цей автобус — єдина можливість виїхати з села на кілька годин у справах. Один із перших пасажирів — Олександр Петрович.
«Треба гроші зняти з картки, пошта ж не працює, купити продукти та все необхідне», — мешканець села Таранове Олександр Петрович.
Поруч попутниці — Валентина та Лідія. Жінки живуть по сусідству. Кажуть: село відрізане від інфраструктури і помітно порожніє, лишилося менше сотні людей.
— Після тих прильотів, що були в п’ятницю, то багато людей виїхали.
— У сусідніх селах кажуть — 38 людей.
— Ну, в нас, може, так, до ста.
Дорогою бачимо наслідки дій російської армії. Звичайні українські села окупанти КАБами та FPV перетворюють на руїни.
Зупинка — Чаплине.
Раніше воно налічувало понад тисячу людей. Зараз, на жаль, майже щодня звідти евакуюється все більше і більше мешканців, але є ті, хто залишається там, попри те, що щодня його обстрілюють росіяни. Ці люди залишаються або тому, що їм нікуди їхати, або тому, що не хочуть залишати те, що набували роками. І зараз ми їдемо до них, щоб забрати і відвезти до найближчого села, в якому є комунікація.
Мешканка села Чаплине Неля каже, що в Чаплиному лікарів немає вже місяці два.
— А ви вже виїжджали?
— Страшно було, неможливо. Кажу: ні, повертаємося додому.
— А зараз як живете?
— Хоча б воду привозять, хоча б хліб завозять. У нас на вулиці старі жінки живуть, не можуть самі. Вчора сусіди приїхали. Так що десь до ста людей ще живе в Чаплиному.
Поки люди займають місця в автобусі — встигаємо оглянути місцевість.
«Ми зараз знаходимося на місці одного з влучань. Колись тут працював звичайний магазин, де люди купували хліб, воду та продукти першої необхідності. Сьогодні від нього залишилися лише руїни. І це був один із небагатьох магазинів у селі».
«Я не доїхав буквально 15 хвилин. Переді мною його підірвали. Це було місце, де люди чекали автобус, де сідали наші пасажири. Тут був магазин», — працівники соціального маршруту Валентина та Геннадій.
Зібравши всіх охочих, нарешті виїжджаємо до Васильківки.
«Насправді це дуже недооцінена тема, адже соціальних маршрутів в Україні та Дніпропетровській області небагато. Гуманітарна місія «Проліска» — одна з організацій, яка забезпечує такі маршрути. Суть у тому, щоб допомогти мешканцям прифронтових або віддалених населених пунктів отримати доступ до необхідної інфраструктури», — асистент гуманітарної місії «Проліска» Єва Різніченко.
За графіком перевезення о 8:20 транспорт висаджує пасажирів, які поспішають вирішити побутові питання. Маршрутка чекатиме їх до 13:00, а потім доправить усіх додому.
«З початку 2026 року 22 тисячі людей скористалися цим маршрутом. За квітень ми перевезли 3500 людей. Дніпропетровської області і частково ми покриваємо Запорізьку», — асистент гуманітарної місії «Проліска» Єва Різніченко.
Хоч у Васильківці ще працюють магазини, медзаклади та різні установи, тут також небезпечно, і на вулицях відчутні наслідки російських обстрілів.
Читайте також: Нові фактори про Стару Самар подовжують історію Дніпра до 500 років