Інтерв’ю з дніпровським лікарем про роботу у травмпункті під час війни: порятунок військових і цивільних, важкі пацієнти, моменти, що зворушують, та сенс роботи медиків на передовій.
Завідувач цілодобового травматологічного пункту Микита розповідає, що з 24 лютого 2022 року для медиків змінився сам відлік часу, але, попри все, робота триває.
«Масовані обстріли — це коли одночасно доставляють і військових, і цивільних. Усім потрібно надавати медичну допомогу. Масовані обстріли — це дуже важко для нас», — каже лікар.
За словами Микити, з початком повномасштабної війни медикам довелося зіткнутися з травмами, з якими раніше не працювали. Втім, усі адаптувалися й продовжують виконувати свою роботу.
Один із випадків лікар пам’ятає особливо добре. До медзакладу доправили військового з важким пораненням. Йому надали першу медичну допомогу, після чого госпіталізували. У бійця була мінно-вибухова травма з переломами та дефектами шкіри — попереду на нього чекали численні операції.
«Приблизно через два–три місяці я випадково зустрів цього військового в місті — він був із дружиною та донькою. Я його не впізнав. А донька підійшла й сказала: “Дякую вам за тата”. Цей момент я запам’ятав на все життя», — згадує Микита.
Лікар також розповідає про ще один складний епізод. Після обстрілу до травмпункту військового привезли побратими — навіть не швидкою.
«Ми надавали допомогу, і в якийсь момент він попросив подзвонити мамі та сказати, що він живий. Це було дуже важко, бо я сам телефонував його мамі й говорив, що з ним усе добре», — ділиться лікар.
Микита зізнається: найскладніше — одночасно залишатися професіоналом і людиною. Але саме це, каже він, і тримає медиків у найважчі моменти.
Читайте також: Щоб утримати ключові сполучення на Дніпропетровщині, потрібні додаткові сили! | Світан | Харлов
