Жодної вісточки за 8 місяців. Рідні продовжують розшукувати дніпровського волонтера. У березні Сергій Табачук відправився до Маріуполя, аби вивезти людей з охопленого вогнем міста. На одному з ворожих блокпостів його затримали. Відтоді про нього нічого невідомо.
Рідні Сергія звернулися до поліції, прокуратури, СБУ, Червоного Хреста і Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
В’ячеслав Воливач, брат Сергія Табачука: «Але досі ніяких результатів немає. Немає свідчень, де він знаходиться. Була інформація, що він в Оленівській колонії. Колоній в Оленівці дві, не одна не підтверджує, що він там дійсно знаходиться».
В’ячеслав виступав у Відні на позачерговій сесії ОБСЄ. Європейці дізналися, що окупанти беруть у заручники цивільних людей і не додержуються норм Женевської конвенції.
В’ячеслав Воливач, брат Сергія Табачука: «Таких людей не можна затримувати. Це порушує всі правила війни і їх треба відпускати. Вони не підлягають обміну, як військовополонені. Цивільних треба відпускати. Це ми намагались донести, щоб світова спільнота втрутилась і щось робила».
Зниклий безвісти — таким нині є офіційний статус Сергія Табачука. Схожу на нього людину бачили в колонії ті, кого вдалося витягти з полону під час обміну.
А це інша історія полоненого. Рашисти затримали Ігоря на блокпості між Мангушем та Маріуполем, коли він евакуював людей. У полоні за перші тижні втратив 15 кілограмів. Українських військових та цивільних там катували. Деякі свідчили проти себе, аби залишитися живими.
«УБОП більше всього запам’ятовується. Там були і стіни прострілені, і людей просто забирали з камери. Прямо під камерою прибивали і закидали назад туди».
Одного дня Ігоря відпустили. Розповідає: в колонії бачив людей, які в Україні вважаються зниклими безвісти. Бо ворог не надає інформацію про їхнє місцезнаходження. Чоловік припускає: подібна ситуація склалася і з Сергієм Табачуком.
Ігор Талалай, волонтер, був у полоні: «Я думаю, він просто десь загубився в списках. Тому що там просто на колінках записували прізвище, ім’я. І передавали їх з рук в руки, там списки часто втрачались».
Якщо військові мають статус полонених і їх можуть обмінювати, то цивільних мають просто відпустити. В іншому випадку — це серйозний військовий злочин, стверджують адвокати.
Андрій Яковлєв, експерт регіонального центру з прав людини: «Коли ми говоримо про цивільну особу, держава не має права утримувати. Вона може лише приховувати це, як вона зараз це робить. Це серйозне порушення законів і звичаїв війни, і ми це називаємо воєнним злочином».
В’ячеслав збирається їхати на місце, де полонили брата. Сподівається знайти свідків події серед місцевих мешканців. За даними Міноборони України, зниклими безвісті вважаються майже 7 тисяч наших співвітчизників. Скільки з них наразі перебувають у полоні — невідомо.
