Подружжя Дмитро і Тетяна Собко – власники затишної кав’ярні у Дніпрі. Ще на початку війни вирішили не просто зберегти бізнес, а й допомагати переселенцям із житлом. Селили людей у себе, батьків, родичів, друзів та знайомих. Загалом дали дах над головою декільком сотням людей.
Вранці 24 лютого родина Собко прокинулася від вибухів. Тетяна згадує, що чоловік дав їй та дітям 15 хвилин на збори. Їхали спочатку в нікуди. Далі по дорозі знайомі запропонували квартиру у Дрогобичі. Там залишили дітей і батьків. Самі ж повернулися до Дніпра керувати бізнесом. Не могли покинути своїх працівників та улюблену справу.
«Ніхто з нашого персоналу нікуди не поїхав. Ми у перші дні усіх зібрали. Сказали, що будемо працювати. Зараз я розумію, що усе правильно зробили. Кав’ярня не зачинялась ні на день. Сплачувалися податки, люди отримували зарплатню», – згадує Тетяна Собко.
Приблизно тоді ж надійшов перший запит на допомогу із житлом. Мовляв, їде родина із Харкова, потрібно кудись влаштувати.
«Це було подружжя із двома дітьми і п’ятьма місячними цуценятами. Поселили у свій будинок, аби тваринам зручно було. Крихітні білосніжні болонки бігали по усій хаті», – розповіла Тетяна.
Наступним допомогли ще одній харківській сім’ї. Переселенці розповіли, що снаряд влучив у їхню багатоповерхівку.
«Люди просиділи декілька днів у підвалі. Там також двоє діток було. Прихистили у татовій квартирі. Один з хлопчиків, коли зайшов до помешкання сказав: «мамо, невже тут є гаряча вода?». У мене потекли сльози», – зізналася підприємиця.
Далі потік людей ставав ще більшим. Хтось просився лише переночувати. Комусь потрібно було житло на довгий строк. Усіх влаштовували безкоштовно. Дмитро і Тетяна домовлялися зі знайомими, ріднею, друзями.
Паралельно у кав’ярні влаштували штаб. Туди зносили їжу або готували обіди на місці. Потім розвозили людям. Хтось варив борщ, хтось смажив пиріжки.
«Особливо зворушливо було, коли самі ж переселенці приносили страви, приготовані із продуктів гуманітарного набору. Казали, це для тих, кому ще важче. Наші люди неймовірні, готові ділитися останнім. Це вражає», – розповіла Тетяна Собко.
Загалом підприємці прихистили більш ніж 600 людей. Кажуть, переселенці інколи звертаються і зараз. Усім допомагають.
Читайте також: Кривий Ріг готовий приймати переселенців з Херсонщини
