У 2014 році він долучився до захисту України в лавах Національної гвардії, а з початком великої війни пішов на фронт. Георгій Столяренко – вчитель історії з Дніпра, який пройшов бої на Херсонщині та Донеччині, зазнав тяжкого поранення й переніс складні операції. Попри все, йому вдалося повернутися до улюбленої справи – навчання дітей.
Шкільний клас, розгорнуті підручники та уважні погляди учнів на уроці історії України, який проводить Георгій Столяренко. Для дітей це звичайний навчальний день, а для їхнього вчителя — можливість знову займатися улюбленою справою після військової служби.
Педагогічній справі чоловік присвятив 16 років свого життя. За цей час виховав не одне покоління дніпрян.
«Я як громадянин України є патріотом своєї країни. Викладаючи знову ж таки історію України, намагаюся на уроках дітям розповідати про патріотизм, про їхній обов’язок захищати свою країну, на прикладах наших героїв з історії і сучасних героїв України. Ну і, розповідаючи дітям про це на історії, я не міг залишатися осторонь тих подій, які відбуваються в нашій країні», — ветеран війни, вчитель історії та «Захисту України» Георгій Столяренко.
У 2014 році він був учасником Революції Гідності. А після Майдану продовжив боротьбу вже на фронті — у лавах Національної гвардії.
«Так як Національна гвардія — це, по суті, внутрішні війська, то ми займалися блокпостами, їхньою охороною саме на автошляхах Волноваха — Маріуполь. Тобто там несли військову службу з перевірки автотранспорту громадян України, задля того, щоб не допустити проникнення ворожих шпигунів або ще когось усередину нашої країни», — ветеран війни, вчитель історії та «Захисту України» Георгій Столяренко.
Служба пана Георгія була недовгою. Близько двох місяців чоловік перебував у зоні АТО, допоки не з’явилися зміни в законодавстві.
«Влітку, коли якраз ми знаходилися на Маріупольському напрямку, тодішній президент України підписав указ про те, що вчителі позбавляються мобілізації. Тож, як вчитель, я той самий рік не добув до кінця і раніше, на 1 вересня, повернувся до викладання», — ветеран війни, вчитель історії та «Захисту України» Георгій Столяренко.
Працював учителем, допоки не почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну. Тож, маючи за плечима військовий досвід, Георгій без вагань вирішив знову стати на захист Батьківщини.
«Я зі своїми друзями ходив у військкомати, тоді намагаючись записатися в тероборону нашого міста, щоб хоча б так допомагати Україні. І в один із вечорів мої друзі дзвонять мені по телефону і кажуть: “Ми завтра йдемо у військкомат, ти з нами?” Звісно, я з вами, куди ж я вас кину?» — ветеран війни, вчитель історії та «Захисту України» Георгій Столяренко.
Чоловік був у складі Криворізької 17-ї окремої танкової бригади. Брав участь у боях на Херсонщині та Донеччині. За час служби змінив кілька посад, а згодом став головним сержантом кулеметного взводу.
«Хотів бути ближче до побратимів, до своїх хлопців. І, знову ж таки, на власні очі побачити те, що бачили вони. І, можливо, допомогти їм у чомусь. Вже ближче до нуля, до передка, скажімо так. Виводив свій підрозділ на позиції. І з позицій бігали через снайпера, були під ворожими обстрілами. Все було добре, все було нормально», — ветеран війни, вчитель історії та «Захисту України» Георгій Столяренко.
Влітку 2023 року під час виконання бойового завдання Георгій зазнав тяжкого поранення голови. Відтоді цей день вважає своїм другим днем народження.
«У нас були позиції біля Хромового, перед Бахмутом. Ворожі війська в багатоповерхових будинках у самому місті облаштовували позиції ПТУРів, тобто протитанкових керованих ракет. І нас такою ракетою влучило в наші позиції. Саме в те місце, поруч із яким перебував я, розірвавшись біля мене. Мої побратими мені не сказали, що в мене дірка в голові. Мабуть, добре, що не сказали, що зі мною сталося. У мене не працювала ліва рука. Ну і, логічно, було трошки погано, але що сталося, я до кінця тоді ще не розумів», — ветеран війни, вчитель історії та «Захисту України» Георгій Столяренко.
Після евакуації захисник переніс дві операції — трепанацію черепа та встановлення штучних барабанних перетинок. Попереду була реабілітація у Дніпрі та Львові: чоловік поступово відновлював рухливість руки, але навіть у цей непростий період не втрачав зв’язку зі своїми учнями.
«При будь-якій ліпшій нагоді я повертався до ліцею, до свого класу, адже я був класним керівником і в мене були діти, яких я покинув, які за мною дуже сильно сумували. Тож я намагався до них у гості час від часу заходити», — ветеран війни, вчитель історії та «Захисту України» Георгій Столяренко.
Вже за рік чоловік повернувся до роботи у школі. Окрім Історії, почав викладати й «Захист України», передаючи учням знання та навички, здобуті під час військової служби.
«Я намагаюся учням дати все можливе для того, щоб їхній захист України був не такий, як у мене, і щоб ті знання, які вони отримували і на історії, і на захисті України, вони в першу чергу могли застосувати у звичайному цивільному житті», — ветеран війни, вчитель історії та «Захисту України» Георгій Столяренко.
Для нього, як для викладача, найважливіше — не просто передати учням знання, а й прищепити їм любов до рідної землі. Виховати покоління, яке пам’ятає свою історію, шанує минуле й усвідомлює, якою ціною виборюється майбутнє.
Читайте також: У Дніпровській опері готують гала-концерт: що почують глядачі?