“Співвітчизники! Дорогі громадяни України!
До вас звертається Центр польської культури, поляки Дніпра звертаються до вас з великим щирим побажанням боротися за свою Батьківщину, країну. Ми хочемо сказати, що ми разом з нашим народом України. Кожен на своєму місці робить те, що може, і навіть те, що не може. Наші чоловіки разом з вами в одному строю боронять нашу Україну. Навіть жінки, які мають польське походження, отримали зброю і теж в строю.
Ніхто із чоловіків не покинув Україну. Виїжджають тільки діти і жінки — і то не всі. Тільки ті, хто має дуже маленьких дітей і дуже налякані.
Ворог знову показав, хто він є. Для нас, поляків, це повторення 39-го року, коли вони, тобто Кремль, розпочав Другу світову війну і всі роки плакався, що на нього напали. Весь час перед всім світом вони «валяли дурака», вважаючи себе бідною овечкою, над якою всі знущаються. Зараз ми знову бачимо цю тварину, це звіряче обличчя. Потім вони знову скажуть, що на них напали — вже кажуть, що хтось над ними знущається. Як можна над монстром знущатись, якщо він завідома виріс як монстр, виріс як звірюка? Пропитий алкоголем, в наколках, не маючи ні честі, ні совісті.
Тому ми будемо боротись з цією тварюкою і ми обов’язково їх переможемо. З нами Бог, віра, надія і любов. Любов до світла проти темряви. Слава Україні!”