Дмитро з Павлограда добровільно пішов до війська у березні цього року. Спочатку його готували як штурмовика, однак згодом чоловік став оператором БпЛА. Виконуючи завдання на Покровському напрямку, він вирушив за дроном, який сів на іншому боці посадки, і дорогою назад наступив на міну. Після поранення боєць переніс дві операції та ампутацію ноги вище коліна. Тепер у Дніпрі військовий проходить допротезну реабілітацію: зміцнює м’язи, працює над балансом і витривалістю та вчиться долати довші дистанції на канадських милицях. Найбільше хоче знову ходити без допоміжних засобів, повернутися до роботи та улюбленої риболовлі.
Ще кілька місяців тому 44-річний Дмитро був пілотом-розвідником. Та зараз його головна зброя та опора не дрон, а канадська милиця. У реабілітаційному центрі Дніпра чоловік тренує силу, баланс і витривалість, щоб підготуватися до протезування.
«Я сам помічаю, як змінюється моя хода. Раніше з двома милицями мені було боляче навіть наступати, а зараз я вільно пересуваюся з однією», — розповідає Дмитро.
Боєць втратив ногу, виконуючи завдання на Покровському напрямку. До війська долучивсядобровільно у березні цьогоріч
«Вони підходять усе ближче й ближче до дому. Мабуть, це одна з найбільших причин. Я сам із Павлограда», — каже військовослужбовець.
Після проходження штурмової підготовки його перевели до операторів БпЛА. Досвіду керування дронами до цього Дмитро не мав, однак швидко опанував професію. На четвертому тижні перебування на позиції його безпілотник через розряджену батарею сів на іншому боці посадки.
«Думаю, хлопців не буду тривожити, бо вони відпочивали. Вийду, заберу — та й усе. Керівництву повідомив, що мені треба забрати дрон, бо він не дотягнув. Вийшов, забрав, а назад не дійшов. Хоча там же проходив. Просто хлопок — впав, навіть не зрозумів, що відбулося. Коли вже обернувся, дивлюся — стопи вже немає», — згадує Дмитро.
Дмитро залишався при свідомості. Спочатку сам наклав на ногу ремінь від автомата. Потім доповз до бліндажа, де йому допомогли побратими. Наступного дня воїна евакуювали та доставили до лікарні Дніпра.
«В мене перша була операція, нога була нижче коліна. Трошечки нижче. Я намагався врятувати коліно. Але коли мене сюди привезли, прооперували. І лікар сказав: “Якщо хочеш добре ходити, треба робити повторно і робити вище коліна”. Ну, і так вийшло, що вище коліна», — розповідає Дмитро.
Після лікування Дмитро розпочав реабілітацію. Перший курс довелося перервати через інфекцію в рані. Тепер військовий проходить другий курс і вже витримує повне навантаження.
«Ми бачимо прогрес: зростають і силові показники, і загальна витривалість. Якщо ми починали з крісла колісного, то зараз пацієнт повністю пересувається за допомогою канадських милиць. Тож із кожним днем маємо невеликі перемоги», — розповідає фізична терапевтка Анна.
Фізична терапія зараз допротезна: фахівці готують куксу до протезування, зміцнюють верхні кінцівки та працюють із допоміжними засобами.
«Наша задача — зробити пацієнта максимально мобільним, навчити його долати достатньо довгі дистанції з канадськими милицями. Коли він стане на протез, це все одно буде відбуватися з допомогою. Тому ми збільшуємо силу верхніх кінцівок, адже для тривалого пересування на канадських милицях потрібні міцні руки. Так само працюємо над статичним і динамічним балансом та загальною витривалістю», — пояснює Анна.
Сам боєць найбільше хоче позбутися милиць та повернутися до активного життя. Зокрема, до риболовлі, якою захоплюється з дитинства.
«Хобі у мене… Я помішаний рибалка, я на цьому трошечки гоню. У мене і лодка є, я спінінгіст, я по хижаку. Це перший сезон, який поки пропускаю по рибалці. Ну, нічого, я все наверстаю. У мене все вийде, я в себе вірю, все буде добре», — каже Дмитро.
Після завершення реабілітації Дмитра вдома чекають дружина та син. А ще за ним зберегли робоче місце бригадира з благоустрою рідної громади, де чоловік працював до служби.
Читайте також: СБУ викрила масштабну мережу агентів, які шпигували за винищувачами F-16 та Mirage 2000