Петриківський розпис існує ще з 18-го століття, але наново він здобув популярність не так давно. Коли потрапив до Cписку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Сьогодні він завойовує Дніпро: все частіше з’являючись на одязі та різних аксесуарах містян. Крім того, Петриківський розпис може стати символом Євробачення-2017. А що про цю хвилю популярності думають самі майстри, які присвятили все життя цьому виду декоративного мистецтва.
Любов до мистецтва жінці привив батько, коли подарував їй дефіцитні на той час фарби, а петриківського розпису навчили у школі. Це заняття настільки захопило тоді маленьку Ніну, що й працювати вона пішла на фабрику розпису.
«Це ж добре, це народне, це перлина душі людської. Це видумано самим народом, це треба цінувати, бо це душа нашого народу», – говорить майстриня Ніна Турчин.
Мешканці Петриківки активно просувають розпис, як свій бренд через соцмережі.
А ось власне й сама Петриківка – родоначальниця славнозвісного розпису. Що ж може вона запропонувати туристам? Звісно, екскурсії. І почнемо ми з музею етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва. Саме тут вам розкажуть про всі символи закодовані у петриківському розписі:
«Ось гляньте на цю таріль: козак і козачка, а поруч калина – символ дівочої краси і дубове листя – символ козацької сили і мужності», – розповідає екскурсовод Олена Терещенко.
Музей нараховує понад 2000 експонатів і більша їх частина надійшла до його фонду з колишньої фабрики розпису «дружба», що зараз стоїть занедбана. проте свого часу там виробляли доволі незвичні речі.
«Якщо ми піднімемо оцю велику башту – тут вміститься висока пляшка, а в кожну меншу башту – вміститься менша. І ось, подивіться, навіть є чарочки», – показує екскурсовод Олена Терещенко.
Біля витоків фабрики стояв художник Федір Панко. Саме під його керівництвом вона запрацювала на всю потужність та надала робочі місця для майже 400 -т художників аби увіковічнити пам’ять батька. Валентина Панко створила у центрі селища музей його імені.
«Без цієї особистості просто важко уявити розвиток петриківського мистецтва в повоєнний час взагалі, бо після війни все пов’язане з мистецтвом у нас в Петриківці зникло», – говорить майстриня Валентина Панко.
Художник приділяв багато уваги в своїх картинах історичному минулому свого краю: починаючи від заснування і до голодомору. Однак була й група митців, яка захотіла працювати сама на себе і відкрила власне підприємство – Центр народного мистецтва “Петриківка”. Тут і виставкові зали, і художня школа для школярів, а також майстри, які працюють просто тут. Ми вирішили розпитати їх про те, як ставляться вони до того, що логотипом Євробачення 2017 – може стати петриківський розпис.
«Це дуже добре, це приємно, це чудово. І це говорить про те, що бажання є підтримати імідж Петриківки, запропонувати дійсно те, що визнано в світі (Юнеско). Тому безумовно це дуже хороша ініціатива», – говорить художник Андрій Пікуш.
«Думаю, що це дуже прогресивно. Петриківка вона і зараз популярна, а то ж буде ще ближча до людей, Європи», – радіє художник Володимир Глущенко.
«Ой! Та про що ви говорите? Як би там ще якусь мою квітку показали. Я буду рада. Я спостерігаю за Євробаченням», – каже майстриня Ніна Турчин.
«Не можна сказати, що це суто моя ідея. Вона існувала давно – ще на «Евро-2012» планували зробити символом. Ну і зараз така підвернулась дуже крута нагода і можливість, а я власне показав, як би це могло виглядати», – розповідає місцевий мешканець Ігор Лісний.
Ось такий він наш петриківський розпис. Хотілося б закінчити словами мера з презентації нашого міста комісії з євробачення:
«У ньому немає такого, знаєте, як у нас кажуть, шароварщини. Ми дуже пишаємося. Це дійсно наше національне і всесвітнє надбання», – говорить міський голова Борис Філатов.
Тож пишаймося та не цураймося свого – рідного, а футболки зі символами «я люблю Нью-Йорк» хай зачекають.
