Вони пережили пекло. Дніпро TV продовжує серію сюжетів про українців, які через російську агресію втратили житло і роботу, але знайшли себе у чужому місті. Історія друга: вижити в маріупольському драмтеатрі та продовжити навчання.
«Цього року Сковороді виповнюється 300. Знаковий рік. В цю річницю сталася дуже неприємна подія — садибу Сковороди було зруйновано російськими ракетами».
Данило уважно слухає лекцію з української літератури. Свій 20-й день народження він зустрів у стінах маріупольського драмтеатру — разом з родиною ховався там від бомб та ракет російських окупантів.
Данило Чернов, студент Приазовського державного технічного університету: «Ми намагалися шуткувати між собою. Мій брат, коли ми проходили повз один одного в коридорі, він так: «З днем народження!» І цукерку достає. Але десь в 10 або в 12, в цей проміжок часу, до драмтеатру потрапила одна з касетних мін».
Данилові вдалося вибратися з Маріуполя. І вже у Дніпрі з квітня студент продовжив займатися у своєму навчальному закладі. Приазовський державний технічний університет розпочав роботу на базі Дніпровської політехніки. На перше заняття у дистанційному режимі змогла приєднатися тільки третина студентів.
Олена Хаджинова, виконувачка обов’язків проректорки з навчально-виховної роботи
Приазовського державного технічного університету: «Це були емоції радості за них, за нас, за те, що ми вижили, що ми працюємо. Студенти з охотою, з великим бажанням виходили на заняття, тому що для них це була така солом’янка, за яку вони чіпалися і намагалися повернутися до нормального життя».
У приміщенні маріупольського університету навесні намагалися врятуватися люди. Але і від нього майже нічого не залишилось. Розтрощені аудиторії та кабінети, зникли документація і техніка. Вижили не всі. Тих, кому пощастило вибратися з Маріуполя, розкидало по всьому світу. Руслан приїхав до Дніпра на початку літа. У тому числі через релокацію свого університету.
Руслан Парахін, студент Приазовського державного технічного університету: «Радість від того, що я потрапив в Україну, вона настільки переповнювала, що не було ніяких великих проблем з адаптацією. Якщо були якісь труднощі, воно так не відчувалося. Звісно, допомогли ті викладачі, які знаходилися тут».
В університеті кипить робота. Студенти здають сесію, захищають дипломні роботи та складають державні іспити.
Валерія Колосок, завідувачка кафедри менеджменту транспорту і логістики Приазовського державного технічного університету: «Поступово приєднувалися і студенти, і викладачі, навчальний процес. Сучасні інтернет-технології та вплив соціальних мереж допомогли згуртуватися та згрупувати весь процес, і практично навчальний рік ми завершили без втрат студентів».
У Дніпрі працюють більше 20 викладачів приазовського вишу, переважна більшість студентів навчається дистанційно. Місцеві колеги допомагають переселенцям.
Марина Кравченко, доцентка кафедри транспортного менеджменту та логістики: «Умови тут чудові. Нас дуже гарно прийняли, створили нам всі можливі умови і технічно, і психологічно. Добре нам працюється. Не можу сказати, що легко в таких умовах, в яких ми опинилися — це дуже важко, але ми намагаємось зробити все можливе, щоб наш університет продовжував існувати».
З нового навчального року до університету вступили більше чотирьохсот першокурсників.
