Неймовірна сила духу й витривалість. Переселенці з Маріуполя, які самі нещодавно ледве змогли втекти з рідного блокадного міста, почали власний волонтерський рух у Дніпрі. Облаштували хаб для допомоги іншим переселенцям.
Їжа, ліки, вода та одяг – тут волонтери забезпечують всім необхідним тих, хто приїхав з територій, де точаться найзапекліші бої. Олена – біженка з Сєвєродонецька, вона вперше звернулася до штабу допомоги у Дніпрі.
Олена, біженка з Сєвєродонецьку: “Спасибо большое, что существуют такие волонтерские центры, куда можно обратиться. 25 февраля мы ушли из дома и были в бомбоубежище, и выехали 1 числа. Вот месяц мы пробыли там. Просто уже стало невыносимо, и мы уехали”.
Організували волонтерський центр у Дніпрі переселенці з Маріуполя. Кирило – один із засновників. Він об’єднався зі священниками, і тепер вони разом надають тут не тільки матеріальну допомогу, але й духовну.
Кирило Долімбаєв, організатор волонтерського штабу: “Два тижні тому ми разом – активісти, волонтери Маріуполя та капелани Православної церкви України Донецької єпархії, разом з Сергієм Воронцовим – зробили тут волонтерський хаб, для допомоги біженцям спочатку Маріуполя. Починали ми з однієї кімнати. На день було 50+ біженців. Пройшло 2 тижні, ми вже маємо 2тисячі біженців. Надаємо все необхідне – це продукти, ліки, гігієна, одяг. Капелани надають психологічну допомогу”.
Наталя – біженка з Маріуполя. 16 березня разом з чоловіком та дітьми дивом змогла виїхати з міста під час обстрілів. Після тих жахіть, які пережила її родина, сама вирішила стати волонтеркою й допомагати тим, кому довелось тікати від війни.
Наталя Верниченко, біженка з Маріуполя: “Ми як раз йшли додому, в цей момент упав снаряд. Ми як раз були у дворі, і як тільки перестали, побігли туди. Ми його відвезли на швидкій, але нічого не допомогло. І вже тоді ми зрозуміли, що залишатися там неможливо, бо 3 дітей і дуже за них переживали. Ми там в церкві хрестили молодшу доньку. Коли дізналися в фейсбуці, що вони надають допомогу, ми одразу сюди звернулися. Вони нам допомогли, а потім і ми почали приїжджати, допомагати”.
Роман Перетятько, священик Православної церкви України: “Останній священник покинув місто Маріуполь – це мій батько. Виїхав 21 березня, і до останнього дня церква працювала, до останнього дня там йшла служба, навіть під обстрілами. До останнього дня, завдяки Кирилу, ті продукти, які ми там акумулювали, роздавалися. Ті медикаменти, які там були, теж роздавалися. Багато людей казали, що завдяки вам ми тут живимо ще. Батько виїхав, вже все, вже нема було що роздавати. На 27 число храм ще цілий стоїть, без вікон, їх винесло. В храмі лишилися всі ікони, лишився музей при храмі наш. Но то все таке, головне – люди. Ікони знайдемо інші, напишемо інші”.
Роман каже, в Дніпрі він разом зі священниками готуються до Великодня. 24 квітня у волонтерському штабі безкоштовно роздаватимуть освячені паски всім переселенцям.
Наразі сам центр потребує допомоги: необхідні ліки та подушки з матрацами.
