Кожне пересування Нікополем може стати смертельним. Ворожі дрони полюють за цивільними, обстріли не припиняються ні на мить. Працівниці закладів культури об’єднались у волонтерську спільноту та допомагають військовим. Нині жінки масово відшивають подушки-кісточки для поранених.
«Це заготовка для подушки-кісточки для військових шпиталів. Вони набиваються спеціальним наповнювачем, який складається з компонентів, необхідних для хворих», — розповідає волонтерка закладів культури Нікополя Лариса.
Після безсонної ночі волонтерки прийшли, щоб виконати замовлення для військового госпіталю. Гупало з вечора до ранку — по Нікополю росіяни знову били з важкої артилерії та запускали дрони.
«Вискакуєш в коридор, між двох стін, будиш дитину з собою. А так, трохи спимо. Тяжко, але працюємо», — каже волонтерка закладів культури Нікополя Ольга.
Тетяна займається спідньою білизною. Вона одноразова, тому її потрібно багато.
«Робляться такі зав’язки, які можна легко розв’язати, і коли військовий лежить, його легко підняти та замінити білизну на нову», — каже Тетяна.
Жінки розповідають, майже кожна будівля у місці посічена снарядами. Вороже залізяччя пошкодило дах будинку Наталії, і щойно полагодили, знову потрібен ремонт.
«У тому ж році знову «прильот». Повилітали вікна, і в цьому році повилітали, і останнє – тепер все забито осб. Але вже з кришею», — розповідає волонтерка закладів культури Нікополя Лариса.
Вони допомагають військовим з перших днів війни. Отримавши грант, купили швейні машинки, професійні ножиці й одразу взялися до роботи. Спочатку шили аптечки та устілки для взуття, а згодом перейшли на більш складні вироби — маскувальні плащі, розвантажувальні жилети й верхній одяг. Зараз здебільшого допомагають госпіталям.
«Це товари для пролежнів, щоб у них не було, тобто такі спеціальні подушки-кісточки, які мають правильне наповнення, складене лікарем-реабілітологом, і яке дає можливість утримувати ампутовану руку чи ногу», — каже волонтерка, голова ГО «Козацький набат» Ольга Пастушок.
Волонтерки за весь час відшили понад десять тисяч футболок, більш ніж двадцять тисяч комплектів спідньої білизни та тисячі інших виробів. А ще в’яжуть шкарпетки, шарфи-бафи та інше. Незважаючи на суцільний жах навколо, жінки не збираються покидати місто.
«У мене чоловік пішов служити з самих перших днів, і я не могла його кинути. Тому ми з дитиною тут залишились, пішли волонтерською діяльністю займатися і продовжуємо з самих перших днів», — ділиться волонтерка закладів культури Нікополя Юлія.
Ольга — львів’янка, переїхала до Нікополя після заміжжя. Вона навіть не розглядає можливість перебратися до більш спокійного міста, бо відчуває, що потрібна саме тут.
«Мій будинок обстрілювали 22 рази з різних сторін. Я вже тричі міняла вікна в квартирі. З 24 серпня ситуація просто безперервна. У нас трапляються трагедії: люди не доходять до роботи, дрони прилітають, і це ж не військові, а просто звичайні жінки чи чоловіки йдуть на роботу», — каже волонтерка, голова ГО «Козацький набат» Ольга Пастушок.
Громадська організація, яку очолює Ольга, допомагає і родинам діючих військових та загиблих, ветеранам. Консультують, як отримати гранти на розвиток бізнесу, проводять безкоштовні курси, відправляють дітей на відпочинок. Ця активність допомагає жінкам не опускати руки, і відчувати себе корисними. Бо для них кожен день – це битва за життя.
