Олександр Варецький втратив житло, улюблену справу та мире життя у рідному Вугледарі. Втікаючи від війни родина переїхала до Дніпра. Тут вони потихеньку оговтуються та знайомляться з містом. Чоловік вподобав собі річку – бо любить рибалити. А ще він знайшов тут роботу, яка так схожа на справу, що він започаткував у рідному місті.
У рідному місті родина мала творчу студію, де навчали дітей хореографії та вокалу.
Усе змінилося 24 лютого.
«Події були вже саме 24 лютого дуже неприємні. Прилетіла я не знаю що це. Померли люди, прилетіло у нашу лікарню, було тяжко», – пригадує Олександр Варецький.
Спочатку виїхала дружина з донькою. Потім і сам Олександр. Місце зустрічі – Дніпро.
«Розставалися дуже тяжко, коли зустрілися було вже легше», – каже Олександр.
У Дніпрі життя налагодилося. Олександр знайшов роботу – ще й таку, як у рідному місті.
Чоловік став художнім керівником зразкового хореографічного колективу, який існує вже 11 років.
Найменшим вихованцям Олександра – 4 рочки. І нещодавно вони дебютували на великій сцені.
«Окрім того, що ми займаємося хореографією, класичним станком, партер на підлозі, ми спілкуємось, ми трошки шуткуємо, відходимо так від життєвих ситуацій», – розповідає чоловік.
Читайте також: У Міському палаці дітей та юнацтва влаштували екоквест у рамках загальноміської акції #Дніпро_квітучий.
