Дніпровські митці Марина та Михайло створюють унікальні дерев’яні картини та панно, які поєднують стародавні українські традиції із сучасними техніками.
Свій творчий шлях подружжя почало 8 років тому з виготовлення меблів на замовлення. Після початку великої війни були вимушені закрити свою майстерню. Тоді із залишків фанери почали виготовляти вироби.
«Спочатку ми просто працювати з деревом. Набагато цікавіше стало, коли почали малювати й відтворювати на деревині. Художник може малювати на всьому, на будь-якій поверхні. Дерево було доступним матеріалом для відображення своїх малюнків та ідеї», — сказала Марина Бойко.
Згодом це переросло у сімейну справу. Подружжя працює пліч-о-пліч, надихаючи одне одного на створення автентичних робіт.
«Нам цікаво працювати разом. Ми отримуємо неймовірне задоволення, коли придумуємо щось, відтворюємо або створюємо нове. Це обмін енергіями, і він неперевершений. Лише тоді можуть народжуватися шедеври», — розповіла Марина.
Натхнення шукають усюди — у власних ескізах, спільних задумках і в українській етніці. Орнаменти, традиційний одяг, образи з фотосесій — усе це трансформується у сучасне мистецтво з глибоким культурним кодом.
«Деякі роботи ми придумуємо разом, деякі Михайло вигадав сам і відтворив на папері, а ще деякі беремо з референсів в інтернеті — наприклад, з етнофотосесій. Звідти ми використовуємо елементи одягу — як українське вбрання, так і візерунки на ньому», — додала Марина.
У кожній роботі — десятки годин ручної праці та різних технік: від мозаїки до різьблення по дереву.
Роботи Михайла вже давно вийшли за межі майстерні. Сьогодні вони представлені в музеях України та за кордоном.
«В Україні зберігається картина Михайла «Еней очима сучасників» — у місті Острог, у Музеї книги та друкарства. Інша робота, «Мотанка», представлена у Сполучених Штатах — у музеї, присвяченому війні в Україні. Також багато робіт Михайла є в Міннесоті. Ми хочемо донести українську культуру всьому світові й показати, що «українське» — це класно», — додала художниця.
Один із найвпізнаваніших образів — мотанка. Для авторів це не просто символ, а спосіб пояснити світові різницю між українською культурою і нав’язаними стереотипами.
Зараз Михайло — захищає Україну у лавах Збройних сил. І навіть на фронті він все-одно залишається митцем та мріє повернутися до своєї улюбленої справи.
«Мені завжди подобається працювати з деревиною, відчувати її запах. Особливо коли працюєш із сосною — завжди відчувається запах Нового року», — сказав військовий, митець Михайло Гладков.
Своєю творчістю подружжя допомагає війську. Їхні роботи розігрували на благодійних аукціонах, а виручені кошти спрямовували на потреби підрозділів.
«Ми допомагали нашим друзям-військовим, розігруючи наші картини на благодійних аукціонах. Я розмальовував тубуси. Вася Байдак розіграв тубус на початку повномасштабної війни за хорошу суму для наших друзів з УДА — Української добровольчої армії, для їхніх безпілотників. Також я розмальовував радянську статуетку, на якій розписався пан Усик, — її розігрували на підтримку Азову», — розповів Михайло.
Нині бригада Михайла збирає кошти на придбання антидронової рушниці. Долучитися можна за номером картки: 4874070012405344
