Був другом та захисником. Дніпропетровщина переживає втрату. У Новомосковському районі попрощалися з десантником Миколою Дуєнковим.
“Колька в мене на глазах виріс, пошти шо виріс, з дитинства. Первий клас, другий, третій… і пішов, пішов, пішов… і прийшов”.
Так із сумом пригадує загиблого солдата Миколу Дуєнкова його сусід Віктор. Говорить, не стало гарного хлопця, який ще багато чого міг зробити у житті.
Віктор Волос, сусід загиблого військовослужбовця: “У християн людей поганих не существує. Сусіди — це сама рідня”.
Цими днями військовослужбовця проводжали в останню путь. У рідному селі Микола Дуєнков залишив по собі гарні спогади. Працьовитий, відповідальний, компанійський.
Любов Галата, родичка загиблого військовослужбовця: “Така золота дитиночка, він дуже хороший був, дуже веселий. В компанії всігда з усіма гуляв, танцював, переодівався. Його всі любили. Він у нас був золота дитина”.
Працював на великому підприємстві. Заробив на власний будинок. Придбав його неподалік від батьків. Будував плани на майбутнє. Микола Дуєнков загинув під час виконання бойового завдання. Не дожив до свого 37-річчя. У нього лишилися дружна, двоє маленьких дітей, батьки та сестра.
