У Дніпрі вже понад шість років існує Перший волонтерський хор міста. Він об’єднав волонтерів, які з початку війни мали лише одну мету – допомагати війську. Згодом їхня діяльність переросла у спільну добру справу – спів заради підняття духу наших захисників.
З невеликої зали лунають пісні. Тут триває чергова репетиція Першого волонтерського хору Дніпра — колективу, створеного у 2019 році на підтримку українського війська.
«На початку, коли з’явився задум, це було просто бажання підтримати волонтерів, показати, що, окрім воїнів, існує волонтерство, яке підтримує наших захисників і може допомогти їм морально, показати, що вони не самі», — розповідає учасниця Першого волонтерського хору Дніпра Євгенія Кисільова.
Після першого фестивалю у Дніпрі виступи хору швидко переросли у поїздки на прифронтові території та до шпиталів — аби підтримати тих, хто тримає оборону.
«Ми їздили у військові частини, на полігони, настільки близько до лінії фронту, наскільки нам дозволяли: Волноваха, Карлівка. На жаль, не встигли поїхати до Маріуполя. І без перебільшення скажу — це має потужний терапевтичний ефект. Коли бачиш людину, яка вся в апаратах Ілізарова, але ногою відбиває ритм, усміхається і каже: “А можна з вами сфотографуватися?” — це неймовірне щастя», — ділиться Євгенія.
У репертуарі хору — понад 60 композицій: від козацьких і народних пісень до джазу та року. Та з початком повномасштабної війни в їхній музиці з’явився ще один, особливий напрям.
«Ми почали залучати ліричні пісні. Зрозуміли, що хлопцям не потрібно постійно слухати про війну. Їм потрібні пісні про кохання, життя, любов до України — лірика, яка окрилює», — каже Євгенія.
Хор створює кавер-версії пісень відомих українських гуртів, переосмислюючи їх у новому звучанні. Паралельно колектив працює і над авторськими композиціями.
«Мене часто надихає мелодія. Я відчуваю, що можу створити щось тематичне, але мені потрібен сюжет. Коли я знаю, про що хочу сказати, вірш може народитися за п’ять хвилин», — розповідає Євгенія.
Нині у колективі 13 учасників, і всі вони вчилися співати самостійно. Крок за кроком рухалися до своєї мети та вже бачать результат багаторічної праці.
«Якщо порівнювати нас у 2019 році й зараз — ми виросли неймовірно. Ми зовсім по-іншому співаємо. І радіємо, що зробили цей крок, навіть без професійного керівника чи викладача вокалу. Ми, звісно, помиляємося, але постійно рухаємося вперед», — каже учасниця Першого волонтерського хору Дніпра Наталія Бабаченко.
Нині діяльність Першого волонтерського хору зосереджена на розширенні репертуару та підготовці до нових виступів — аби й надалі підтримувати й підіймати дух тих, хто цього найбільше потребує.
Читайте також: Інноваційні європейські курси з телемедицини TEAM у відкритому доступі
