У Дніпрі медичні сестри щодня доводять, що професіоналізм, людяність і самовідданість — це не просто гасла. Вони першими зустрічають пацієнтів після важких травм, надають невідкладну допомогу, підтримують після складних операцій і супроводжують на кожному етапі одужання. Навіть в умовах повномасштабної війни, стресу й виснаження — вони залишаються на своїх місцях.
Юлія Удовенко — старша медична сестра нейрохірургічного відділення дніпровської міської лікарні. Народилася в родині фізиків, однак ще зі шкільних років твердо вирішила присвятити життя медицині.
«Я у професії вже 32 роки. Наше нейрохірургічне відділення надає допомогу пацієнтам, які потрапляють у дуже складні життєві ситуації. Наші фахівці проводять оперативні втручання, рятують життя і повертають людей до повноцінного життя. Ми надаємо висококваліфіковану допомогу на всіх етапах лікування», — ділиться пані Юлія.
До відділення потрапляють пацієнти з важкими пораненнями та складними травмами. Наприклад, після трепанацій застосовують складну апаратуру та спеціальні методики. Пацієнти потребують особливого догляду.
«Медична сестра повинна бути максимально компетентною: не просто виконувати маніпуляції, а відчути стан пацієнта, швидко зреагувати і повідомити лікаря. Це справжня командна робота. Без синергії між лікарем і медсестрою не буде результату», — наголошує Юлія.
У відділенні працюють шість медсестер. Усі з багаторічним досвідом.
«Це моя команда. Ми разом із шефом зібрали її, коли прийшли сюди півтора року тому. Я знаю всіх колег давно — ми разом працювали в іншій лікарні, і я впевнена в кожній із них. Тому про зміну професії я ніколи не задумувалася. Навпаки — сьогодні є всі можливості для розвитку. Я — магістр медсестринства. У моїй команді є ще дві медсестри з вищою освітою. Це справді цікаво — постійно зростати. Ми не працювали раніше в нейрохірургії — це нова спеціалізація для нас, і ми швидко адаптувались. Комунікація, сервіс — це теж важливо. Люди хочуть отримувати якісну допомогу в комфорті, і ми це забезпечуємо», — додала Юлія Удовенко.
Тетяна – медична сестра у відділенні фізичної та реабілітаційної медицини. Вона прийшла сюди як волонтерка у 2022 році, коли почалася повномасштабна війна.
«Коли бачиш, у якому стані приходять хлопці, розумієш, що реабілітація — це не просто медична послуга, а шанс повернутися до життя. Я хотіла допомагати їм ставати на ноги. І це стало моїм внутрішнім покликанням», — розповідає Тетяна.
Сьогодні вона повноцінна учасниця мультидисциплінарної команди, яка допомагає пацієнтам відновлюватися. Реабілітаційне сестринство — нова галузь в Україні, і медсестри поступово здобувають автономність в ухваленні рішень.
«Ми прагнемо бути повноправними учасниками команди. Ідеологія змінюється — ми партнери лікаря, і наш голос важливий», — зазначає вона.
Особливу роль медичних сестер підкреслює і захисник Віталій. Чоловік потрапив до реабілітаційного центру після тяжкого поранення.
«Зі мною тут працюють кваліфіковані спеціалісти. З пані Тетяною я знайомий вже давно. Її робота дуже важлива, як і всіх інших медсестер. Вона і процедури проводить, і допомагає, і підтримує. Адже коли ти прикутий до крісла колісного і не знаєш, чи зможеш знову стати на ноги — іноді правильні слова підтримки працюють краще, ніж ліки», — ділиться військовий.
Читайте також: Платформа «Пульс»: підприємці Дніпропетровщини можуть залишати відгуки про держсервіси і так впливати на їх якість
