«Мрію подарувати мамі будинок», — позивний Каталея, 425-й окремий штурмовий полк «Скеля».
21-річна дівчина з Колумбії пʼять днів добиралася до України, аби стати частиною українського війська. Вона визнає: це було свідоме рішення, попри страх і нерозуміння з боку рідних.
«Рішення приїхати воювати в Україну не було спонтанним. Я думала над ним багато місяців. Вважаю несправедливим те, що росія робить з українським народом», — розповідає Каталея.
До приїзду в Україну вона проходила річну військову службу в Колумбії, після чого працювала у сфері обслуговування в Боготі. Рідні спершу не підтримали рішення їхати на війну, однак згодом прийняли її вибір.
Після базової підготовки на полігоні їй запропонували навчання роботі з FPV-дронами. Наразі вона виконує обов’язки штурмана екіпажу — працює з картами, координатами та допомагає пілоту виходити на цілі противника.
«Ми вже мали успішні бойові вильоти, попри проблеми зі зв’язком і складні погодні умови. Нам вдалося уразити ворожі цілі», — каже вона.
Каталея поступово адаптується до життя в Україні та вивчає мову.
«Я вивчаю українську і звикаю до нової культури. Поки знаю лише базові слова, бо алфавіт дуже відрізняється від нашого. У всьому допомагають побратими, тут я знайшла хороших друзів», — розповідає вона.
Військова додає, що спочатку українська їжа здавалася їй незвичною, але з часом вона її полюбила. Попри складні умови служби, дівчина не шкодує про свій вибір.
«Іноді мені буває страшно, але я жодного разу не пошкодувала, що приїхала в Україну. Я з самого початку усвідомлювала, що йду на війну», — підсумувала Каталея.
Зараз вона мріє подарувати будинок своїй мамі та продовжувати розвиватися — не лише як військова, а й як особистість.
