У пошуках роботи та миру після втечі з окупації й з-під обстрілів рашистів. Майже півтори сотні лікарів-переселенців працевлаштувалися у Дніпрі. Вони тікали з Маріуполя, Покровська та Краматорська. Коли вороги рівняли їх міста з землею, вибір був лише один— життя або смерть. Медики не здалися і продовжують рятувати людей, але вже у безпеці.
Наталія разом з родиною у травні тікала зі Слов’янська, бо не хотіла опинитися в окупації. Спершу планувала вирушити до Львова, та врешті новий дім і роботу знайшла у Дніпрі.
Наталія, медична сестра: «Було чутно вибухи, дуже було страшно прокинутися на окупованій території. Дуже страшно було, бо ми одного разу вже були в такій ситуації. Ми недалеко звідси винаймаємо житло. Проходили повз, побачили поліклініку, зайшли до відділу кадрів. Запитали, чи потрібні їм працівники. Так, нас дуже добре прийняли, відразу взяли на роботу. Прийняли, як рідних».
Різницю між війною та мирним Дніпром відчула на собі і Марія. Вона 40 років працювала сімейним лікарем. Спершу у Донецькій області, у 2014-му втекла від першої навали росіян до Маріуполя. І ось ворог позбавив її дому вдруге.
Марія, сімейна лікарка: «Другого березня не стало світла, третього не стало води, шостого — газу. Літаки будили нас о 4-й ранку, і лягали ми спать о 2-й ночі. Давали нам заснути на 2 часа. “Гради” стріляли , танки російські стріляли, і дуже важко було виживати. Горіли дома, і ми на свій страх і ризик, три машини, виїхали з білими стрічками. Приїхали до Запоріжжя, потім діти сказали: “Поїхали до Дніпра, бо це більш захищене місто».
Тут жінка допомагає лікувати таких же переселенців із “гарячих” точок.
Марія, сімейна лікарка: «Ми їх називаємо “гостями города”. Луганська, Донецька, Харьківська область, Херсон. Кожен приходить зі своїм болем, кожного треба заспокоїти. А коли вони дізнаються, що я з Маріуполя, то намагаються самі мене заспокоїти».
Яна до Дніпра приїхала з Покровська ще у травні. Разом з сином та вагітною донькою. Після перемоги родина планує повернутись до рідного міста.
Яна, медична сестра: «Це мій дім, там я проробила практично все своє життя. Після медичного училища там працювала. Мої обов’язки практично нічим не відрізняються від того, що я робила там. То я роблю і тут. Тільки сумую за домом».
Нині у медзакладах Дніпра працює 136 переселенців. Від хірургів до медсестер. Втім, набір медиків не зупиняється. Аби влаштуватись на роботу, достатньо лише звернутись до відділу кадрів обраної лікарні.
