Вони рятують важкопоранених військових та цивільних. Люди, які цілодобово надають допомогу всім, хто її потребує – це лікарі. У часи війни вони стали справжніми героями.
“Конечно, объём работы прибавился, тяжело, но мы справляемся”.
З посмішкою на обличчі та з тягарем на душі. Медсестра Оксана розповідає, як за один день її робота та життя кардинально змінилися.
Оксана, медсестра: “С первого дня мы просто взяли себя в руки и быстро начали учиться, и встали на довоенные колеса. У нас определенные сейчас раны, и мы уже справляемся. Я делаю больше 50 перевязок в день — 50-60-70”.
Повномасштабна війна в Україні триває вже три місяці. За цей період лікарі встигли повністю опанувати військову медицину. Олексій працює лікарем вже 19 років. Каже, і такий досвід є дуже важливим для медичних працівників.
Олексій, лікар ортопед-травматолог: “Для пересічного громадянина 5 операцій для однієї людини – це завжди звучить дикувато. Але для тих, хто розуміється на травматологічній справі, знають, що високоенергетична травма, якою і є сама військова травма, потрапляння снаряду у тіло людини, – це перш за все руйнування м’яких тканин і кісток. І всі ці руйнування треба забрати з тіла людини, як не життєздатні тканини”.
У найважчі часи лікарні Дніпропетровщини стали головними осередками допомоги. Тут цілодобово рятують важкопоранених цивільних та військовослужбовців. Руслан, захищаючи Україну, ледве не втратив життя. Про війну йому тепер завжди нагадуватиме ворожий уламок в тілі.
Руслан, військовослужбовець: “Першу допомогу надавали мої побратими, з яких залишилося вже небагато. А далі вже військові медики передавали по певних місцях і допомагали, пробували дістати осколки. На даний момент він там. Надіюсь на наших лікарів, на нашу медицину. Сподіваюся, що мені допоможуть, бо вірю в нашу медицину”.
Олена, операційна старша медсестр: “Они нам дают прям силу, хочется услышать хорошее что-то от них. И мы все время задаем им вопросы. У нас один вопрос всегда: когда мы победим? Они отвечают: «Девчата, – они говорят на украинском, – не переживайте, мы все равно победим!»
Працюючи чи не цілодобово, майже не маючи вихідних та перерв, медсестри та лікарі кажуть, що пацієнти стали для них як рідні.
Зі слів директорки медичного закладу, до такого ритму та великого потоку поранених лікарня була готова.
Юлія, медична директорка: “Два роки ми боролися з ковідом, і це нас загартувало в плані масового надходження пацієнтів, а саме з лютого цього року ми надаємо допомогу постраждалим, пораненим від російського агресора. В нас є певний досвід лікування бойової травми. 2014-2015 рік у нас таракальне відділення та хірургія кісті – ці відділення активно надавали допомогу”.
Наразі медики Дніпропетровщини, розповідає директорка, навчають лікарів з інших регіонів основам воєнної медицини.
