У посиленому режимі працюють медзаклади Дніпра. Прийом поранених — першочергове завдання. Зараз бійців привозять з Донецького напрямку, бо саме там тривають кровопролитні бої за визволення українських земель.
«Ми шви зніматимемо, трохи може бути неприємно».
Відділення політравми. На перев’язці 23-річний військовий.
«Рана загоїлася майже повністю, попереду реабілітація в тебе».
Хоча рана на нозі і загоїлася, видалення з неї рештків тканини та обробка спецрозчином — те ще задоволення! Влад мужньо переносить неприємну процедуру. Каже, головне, що живий.
Владислав, військовослужбовець: «При виконанні бойового завдання змінилася точка збору. Ми йшли на точку збору — і мінометний обстріл. Зліва від мене впала міна і пошкодил мені руку та ногу».
23-річний Влад з Дніпропетровщини. Рік тому відслужив строкову службу. Від початку повномасштабного вторгнення захищає український кордон. Після одужання планує повернутися до побратимів. Так само хоче вчинити і рядовий — солдат Олександр. Поранений у спину під Бахмутом, чоловік нині ще проходить лікування.
Олександр, військовослужбовець: «У будь-якому разі назад йду воювати, далі, бо пацані чекають, усі чекають. Закінчити треба, як кажуть. До кінця, у будь-якому разі, однозначно».
У відділення політравми прибувають бійці переважно з мінно-вибуховими пораненнями. Через активні бойові дії швидкі не припиняють привозити 300-х до лікарень Дніпра.
Дмитро, лікар-хірург: «Війна вносить свої корективи. Тобто вогнепальні рани зараз — це практично кожен другий. Поранення — це вогнепальне, і тому ми в мирний час з таким може раз на рік стикалися. Нині, на жаль, їх дуже багато».
Для військової медицини такі поранення — колосальний досвід, який отримують лікарі. Часто це змушує швидко приймати нестандартні рішення, говорять медики. Та головне — результат. Більшість поранених, навіть дуже тяжких, вдається поставити на ноги.
