Попри важкі поранення продовжує боротьбу за своє життя. Військовий Рустам двічі дивився смерті в очі. Чоловік вірить, що рідні врятували йому життя навіть перебуваючи на відстані. Нині боєць готується до протезування і мріє ходити.
Рустаму 40 років, до повномасштабної війни займався бізнесом у Дніпрі. Продавав швейні машинки і захоплювався автомобілями. Чоловік народився в Узбекистані, але вже давно живе в Україні. Тому він вирішив захищати свій дім, і разом з кумом вступив до лав територіальної оборони.
«Я не знав, що робить, но я знав, що треба діяти, тому що вдома я всидіти, я не зміг би», — розповів військовослужбовець Рустам.
Спочатку було важко усвідомити, що таке справжня війна, бо на фронті зовсім не так, як показують у фільмах. Вже за кілька днів він отримав зброю, за місяць відправився на Донеччину.
«Це, ну, неможливо не передати ні словами, ні кіно, я гадав, що я ну це страшно, війна це страшно, в усіх її проявах. Саме таке що на голову вперше впадає, це донецька грязь, вона має майже там декілька ступенів наліплювання на ноги, вона страшна, вона в’язка, вона скользка, її там так багато», — розказав Рустам.
Почалися справжні випробування: швидко будували бліндажі та готувалися до боїв.
«Організувати це, це треба пічка, світло, це нада прокопать бліндаж, щоб він не протікав. Миши криси, в кошачий розмер, тому що вони пітались підарськими тілами там їх довольно много», — сказав військовослужбовець.
Перший артобстріл залишив слід не лише на тілі, але й у пам’яті. 120-міліметрова міна розірвалася за 5 метрів від окопу, і уламки поранили руку. В той же день Рустам дізнався, що у нього народився син.
«Дякую богу, що дав мені такий шанс побачити дитину, дякую богу що в мене така дружина Катерина, яка мене підтримує, й досі підтримує», — розповів Рустам.
У квітні цього року, після чергування, вони разом з кумом їхали на квадроциклі, коли їх атакував ФПВ-дрон. Рустам втратив частину лівої ноги, права була пошкоджена уламками. Також він отримав забій легені та поранення у голову. Від смерті чоловіка врятував кум, який правильно наклав турнікети та організував евакуацію.
Слухаючи це повідомлення, у Катерини кожного разу сльози на очах. Не дивлячись на усі випробування та довгий шлях реабілітації, дружина завжди поруч з коханим.
«Перша фраза, коли він сказав Катя, буду говорить как есть, і тоді все, в мене вже нічого не було. Я підтримала його, бо це наша, наша сім’я і її треба захищати», — сказала Катерина, дружина Рустама.
У Рустама вже було 11 операцій, зараз він готується до протезування. Має ціль – знову ходити. Психологічна підтримка та щоденні тренування дають йому надію на повернення до нормального життя.
«Мені здається ми пропрацювали з Рустамом з самого початку відсутність кінцівки і тому коли побачили в дзеркалі це вже не було проблемою бо рустам вже бачив далі майбутнє і ми вже прокладали далі план, ми шукали протезування ми розуміли що треба відвідати мсек, ми працювали з соціальним працівником», — розповіла психологиня Вікторія.
Підготовка до протезування неможлива без занять з психологом, окрім фізичного терапевта.
«Ми вже почали більш інтенсивні заняття, це так само як допротезна реабілітація, нам дозволили вже навантажувати праву нижню кінцівку, яка зберіглась, з апаратом зовнішньої фіксації ми почали ходити», — сказав фізичний терапевт Ілля.
Ходити, ходити, і ще раз ходити. Постійно проговорює собі Рустам. Бо боєць мріє повести сина у перший клас.
Читайте також: Поліпшити ситуацію з децентралізацією в Україні. Спецпосланник уряду Німеччини розповів про візит до Дніпра та зустріч з Філатовим
