– Сьогодні ми підбиваємо підсумки 2022-го року. Почнемо з вашої особистої ретроспективи Дніпра. Який шлях пройшло наше місто за цей, вкрай непростий рік?
– Ми як мешканці Дніпра, маємо пишатися нашим містом. Тому що 24 лютого, коли почалася війна, наше місто, як у 2014 році, так і у 2022 році стало справжнім форпостом, справжньою логістичною базою, справжньою фортецею для нашої оборони.
Цілий рік місто, люди, волонтери, бюджет, міська влада – всі допомагали будувати оборону області, допомагали військовим, постачали військовим першим необхідним.
Я хочу нагадати: на початку війни, коли все почалося, ми опинилися у такій ситуації при формуванні перших батальйонів тероборони, що нічого не було. Все, як у 2014 році. Не було навіть взуття, не було аптечок, не було речей першої необхідності. Не було форми, не було касок, не було бронежилетів.
Усе це взяло на себе громадянське суспільство, усе це взяла на себе міська влада.
І в принципі за рік вдалося багато чого досягти.
Сьогодні наша армія забезпечена всім. Принаймні ту паузу заповнили ми, заповнили громадяни, заповнила міська влада. Паузу, яку не змогла вчасно забезпечити держава, забезпечило громадянське суспільство і місцевий бюджет. Армія була всім забезпечена, оборона була збудована за лічені місяці – всі п’ять ліній оборони. Ви пам’ятаєте, я доповідав багато разів про це.
І сьогодні нашим військам вдалося відсунути ворога достатньо від меж нашої області. Сьогодні наша область у безпеці. Я маю на увазі якісь можливі варіанти окупації чи наступу. У цьому сенсі – у безпеці. Звичайно, в сенсі ракетних ударів, у сенсі дронів, які запускають нашою територією, область і місто не в безпеці.
Проте ППО сьогодні добре оснащене – і це, зокрема, заслуга громадянського суспільства, зокрема, заслуга міської влади, яка постійно приділяє увагу силам протиповітряної оборони, задовольняючи всі їхні потреби, всі їхні запити. Все, що просять, все їм роблять – оснащують, допомагають, одягають, взувають, постачають їжу, постачають технології. І це теж, просто ми про це мало говоримо, про це не можна говорити.
Тому, я вважаю, що досягнуто багато чого.
Ми не повинні забувати, що наше місто та область прийняли найбільшу кількість тимчасово переміщених осіб. Хоча, як ми пам’ятаємо, спочатку чемпіоном з цього був Львів. Західна Україна. В основному там накопичувалися люди, які тікали від війни. Які чекали на можливість перейти кордон і виїхати за кордон у перші місяці військових дій.
Проте, зараз ситуація змінилася. Сьогодні Дніпро та область прийняли понад 300 000 громадян з Донецької області, з Харківської області, з Херсонської області, із Запорізької області.
Усі їдуть до нас. Усім знаходиться притулок. Усім є теплі речі. Всіх забезпечуємо їжею, забезпечуємо допомогою, виплатами соціальними, і так далі, і так далі.
Тому, я вважаю, що ми можемо справді пишатися і містом, і областю, бо, як завжди, Дніпро взяв на себе одне з основних навантажень у цій війні. Як військове навантаження, логістичне навантаження, так і цивільне навантаження за тимчасово переміщеними особами для надання їм допомоги.
Ось такі наші успіхи.
